Моя теща в останні роки життя, коли вже майже не могла рухатися, відкрила для себе, крім звичних теленовин, різноманітні науково-популярні програми. В одній із них довідалася, що за якихось сто тисяч років наша Земля цілком захолоне, а за мільйон-другий — зникне разом з усією галактикою в чорній дірі.
Зникнення в чорній дірі якось не надто її вразило, а от перспектива закрижаніння пройняла до глибини серця.
— Уявляєте, — повідомляла вона всіх знайомих по телефону, — за сто тисяч років, кажуть, захолоне сонце й закрижаніє земна кора! Що буде з Україною?!
Я згадав її розпач, прочитавши недавно в мережах розповідь про стариганя з Дебальцевого, який, пакуючи до торби гуманітарку, звично лаяв "бендер", через яких начебто почалися всі його злигодні. А тоді мовив: "Одного только не понимаю: почему Путина не пригласили в Освенцим?"
Йому йшлося, як я розумію, зовсім не про запросини Путіна до Аушвіца на ПМЖ — що для багатьох українців було б, безумовно, благом. Він мав на увазі лише урочистості з нагоди 70-ліття визволення концтабору, на яких світові лідери не захотіли бачити кремлівського Цахеса у своєму добропорядному товаристві.
Я розумію тещу, яка ціле життя викладала українську мову й літературу і для якої вихолонення земної кори, зокрема й тої, на якій ми живемо, було у певному сенсі крахом особистого проекту.
Але яке діло дебальцевському стариганеві до Путіна, який поїде чи не поїде до Освенціму? Чи від цього поменшає російських найманців на Донбасі? Чи, може, на час Путінового візиту вони перестануть обстрілювати дідову хату з "Градів" і мінометів? А чи може, це просто буде знаком, що наша кузькіна мать сильніша від їхньої, і що наша земна кора, на відміну від їхньої, ніколи не захолоне?
1 
1
Комментарии
1