Халява

- Приходжу додому, бачу - однієї рибки в акваріумі бракує. На підлозі теж немає. Дивлюся на інших риб в надії побачити в їхніх очах каяття з приводу канібалізму. Нічого. Відсовуємо від стіни піаніно, на якому стоїть акваріум. Так і є - у пилюці трупешник риби. Як таке могло статися? Вони що - літають? - трохи не плачучи, запитую на Пташиному ринку вусатого чоловіка, в якого купила трьох рибок за два тижні до цього.

- Порода така! Усі меченосці стрибучі. Раджу накрити акваріум склом або картонкою.

- А коли купляла - чому не попередили? У мене ж тепер на совісті смерть живої істоти!

- Та ладно, ви ж не Бог - устежити за всім не можете. А та риба - звичайний самогубець. Не засмучуйтесь! Обирайте будь-яку, що на вас дивиться.

Мій двоюрідний дід - злодій у законі

Неподалік на мене чекає Вадим. У мене наповнений водою пакет із двома золотими меченосцями. Другий - бонус, як моральне відшкодування.

- Ну, ти даєш! Таки вийшло!

- Я ж казала, що на халяву можна жити. Сьогодні - риби, завтра…

- Автомобілі, діаманти…

- Так! Головне - придумати казку, в яку повірять. Мій учитель історії казав: "Лінь - двигун прогресу". А мені здається, що двигун прогресу - битися об заклад. Програв - веди на каву, холодно.

- Стрьомно було?

- Трохи. Та й брехати - незручно. Треба завтра піти до нього - гроші повернути. І шоколад із родзинками й горіхами взяти. Він комусь у трубку казав, що любить такий. А може, й риб – бо що я буду робити з п'ятьма?

- Теж мені халява! - каже Вадим.

- Мій двоюрідний дід Сьома - злодій у законі. Замолоду відсидів за себе та своїх дружків - нікого не здав. Як вийшов - вони йому платять щомісяця місяць за роки на зоні. Катається на Mercedes Gel?ndewagen, має особистого водія. Але завжди похмурий. Хочеться його пожаліти.

- Це ти про совість?

- Про те, що від халяви щастя не буває. Коли десь щось украли, це не означає, що воно з'явилося в іншому місці. А от у першому його точно немає.

×