Із серпня 1991-го ми мали створити державу. Із законами, управлінськими підрозділами, контролем за кордонами, оподаткуванням, бюджетом. Підпорядкувати уряду всі підприємства, бо понад 80 відсотками управляла Москва.
Друге завдання — реформувати країну в демократичну, з ринковою економікою, домінуванням приватної власності, вільним обігом капіталів і рухом робочої сили.
Серцевиною таких змін мало бути технологічне оновлення виробництв. Без цього комбінати, заводи і фабрики радянського типу не могли конкурувати на світових ринках. На оновлення нам потрібно було 10 років.
Частково деякі завдання вирішили. Провели приватизацію, ходить національна грошова одиниця, встановлені кордони, митниці. Але країну зробили під чиновництво, під бюрократичне розуміння відносин між державою і підприємництвом. У нас чиновник стоїть над людиною, а не служить громаді.
Здобутки радянської імперії — власність, наука, науково-технічні розробки, валюта, золото -залишилися в Москві. Близько 200 мільярдів карбованців заощаджень наших людей на рахунках Держбанку СРСР не пішли на фінансування української економіки.
Із Москви надходили команди вивозити обладнання з підприємств, військову техніку. Ешелони нікому було зупинити, бо в перші тижні після путчу 19 серпня не було жодної влади.
За першу половину 1992 року Росія виставила рахунки за поставки нафти і газу на 3 мільярди доларів. А валюти в Україні практично не було. Почалося напівконтрабандне постачання продукції за кордон. Паралельно ходили дві не конвертовані між собою валюти - радянські рублі й українські купоно-карбованці. Тільки у Громадянську війну так було, бо кожна влада мала свої.
Москва робила все, щоб ускладнити нам життя і довести світу, що українці не спроможні на державу.
Натомість тодішні наші керманичі зробили все, щоб зруйнувати економіку. Леонід Кравчук із невігластва і самовпевненості розкрутив емісію карбованців. Він надавав кредити всім, хто просив, - будівельникам, селянам. Леонід Кучма ще прем'єром створив уряд "червоних директорів". Верстат друкував купони для кредитів військово-промисловому комплексу. 9 мільярдів карбованців за три останні місяці 1992-го запустили колесо гіперінфляції. Усе зупинилося — будівництво, заводи. Підприємства перейшли на бартерні схеми. Бартер скасували аж 2000-го, коли з'явилася певна стабільність, почала надходити валюта від експорту.
Нинішня влада вирішила, що в економіці забагато свобод і приватних ініціатив. Що у людей чимало грошей. Вирішили забрати їх і влити у великі будівельні проекти під Євро-2012. Необхідність повернення боргів через два роки обернеться економічним провалом. Ми рухаємося до поглиблення кризи, падіння виробництва і зниження рівня добробуту людей. Будемо змушені й далі залізати в борги. А це призведе до втрати національного суверенітету.
2 
1
Комментарии
55