Заявивши про підвищення газових тарифів для населення задля стабілізації фінансової ситуації у країні, президент Віктор Янукович діє під тиском Міжнародного валютного фонду. Але про реальний стан української економіки говорити важко, бо інформація про баланс видобутку, розподілу і споживання власного газу недоступна для громадськості, засобів масової інформації та експертів.
У принципі українського газу достатньо для комунального сектору та індивідуальних споживачів. Однак відомо, що у деяких промислових підприємств рентабельність становить 300-400 відсотків. І при цьому нам розповідають, що російський газ дуже дорогий. Значить, частина дешевого українського газу використовується не на комунальні і побутові потреби, а для підприємств олігархів.
Тому підтримати заходи президента чи сказати, що вони достатні, ми не можемо. Бо газовий сектор – це чорна діра економіки з високою корупційною складовою. Від розподілу газу хтось отримує великі хабарі.
Зрозуміло, що МВФ тисне на Януковича, щоб показати українському суспільству, що в країні не здійснюється жодних обіцяних реформ, влада не впроваджує заходів з економії бюджетних коштів. Слід додати, що в МВФ нема фахівців з ринку газу, знавців технологічних та виробничих процесів,використання газосховищ, дохідності газотрейдерів тощо. Вони дуже поверхово оцінюють ситуацію. Бачать величезний дисбаланс фінансів "Нафтогазу". Борги досягли критичної межі, далі відкладати стабілізаційні заходи не можна.
Для української влади ситуація ускладнюється тим, що у країні нема валюти. Урядовці вже хочуть забирати валюту з іноземних кредитів бізнесу. У бюджеті також нема коштів. А до кінця року треба виплатити по боргах 16 мільярдів гривень.
Ще одна проблема - стан підприємств реального сектору. Більшість із них не можуть отримати кредити й інвестиції. Середній і малий бізнес втрачає обсяги продажів, витісняється з ринків, не має накопичень і можливостей для розвитку. У промисловості 40 відсотків підприємств збиткові. Вони не мають права на існування. Адже будь-який бізнес має бути прибутковим. Чимало з цих підприємств отримують субсидії з бюджету, мають податкові пільги. Їхні керівники воліють нічого не робити, бо зарплату так-сяк платять, і всі задоволені. А економіка таким чином витрачає величезні кошти на проїдання.
Отже, корінь усіх наших проблем – у виробництві і реальних процесах в економіці. Схоже, що урядовці цього не розуміють або не хочуть бачити.
2 
1
Комментарии
6