У минулий вівторок нарешті розпочався щорічний осінній похід українців за соціальною справедливістю.
В очікуванні зими, підвищення плати за комунальні послуги, зростання цін на харчі народ традиційно повертається до реальності восени.
Ті, кого ми називаємо владою, теж починають лапатися по кишенях. Свято дерибану завершується. Стадіони, аеропорти, дороги збудували. За все щедро заплачено, з кількаразовими відкатами. Потрібно відповідати за якусь там соціалку, давати пільги чорнобильцям, афганцям. А ще інваліди, хворі та інші — все дай та дай. Не розуміє народ, що владі самій не вистачає.
Проте чинна влада особлива. Вона послідовніша у побудові вертолітних космодромів. Тому гроші закінчуються швидше. Міжнародний валютний фонд, замість того, що дати позику, знову заводить за рибу гроші про підвищення вартості комунальних послуг, пенсійну реформу. Хочеш не хочеш, а треба затягувати паска. Не на собі, звичайно. "Тело жирное" не потерпить такої наруги. Затягувати паска можна на тих, хто до того звик: на чорнобильцях, афганцях, пенсіонерах.
Щось схоже було за пізнього Леоніда Кучми. Й дозатягувалися. А зараз нарвалися на таких самих нарваних. Бо не одного афганця і чорнобильця всі влади вже довели до краю. Та й відваги їм не позичати — це ж не та "непримирима оппузиция", у якої досі "кишка тонка" навіть об'єднатися. Іще кілька таких нарваних — і шмарката міліція не допоможе. У разі чого ветерани-афганці згадають молодість і порвуть ментів у клоччя. Це тільки початок.
Комментарии
10