У соціальній мережі до мене постукала Галина. Спитала, як моя малеча. Я довго згадувала, де ми могли перетинатися. Коли передивилася її фотки, зрозуміла: це – одна із сусідок по палаті, з якою лежала в лікарні під час вагітності. Одразу відчула часниковий запах черемші. Галина любила нею пообідати. Під час її трапези з палати виходили всі. Та ще яскравіше згадала Миколу – тодішнього її нареченого. На фотографіях обоє радісні, усміхаються. Підписи свідчать: "Найщасливіший у світі татко", "Коханий чоловік".
За 10 днів Галининого перебування в лікарні Миколу бачила двічі. Перший раз він ледь прийшов. До часникового аромату додався горілчаний. Жінка його виправдовувала: "П'є, бо не працює. А не працює, бо за тищу гривень не буде на роботу ходити". Батька в нього нема, а від мами пішов. Бо виявив, що та сестру любить більше за нього. Оселився в Галини. Поки наречена була в лікарні, жив з її дідусем, бабусею, татом, мамою та молодшою сестрою. Галина бідкалася, що бабуся, колишній головний лікар, та дідусь-професор не зовсім схвалюють її вибір.
Ти думаєш, ми на одному зупинимося?
– Миколо, ти знову дійшов до кондиції? Кого зустрів? Банана? – черговий раз кидає слухавку. – Дєвки, що я маю з ним робити? Не хочу, аби дитина без батька росла. Але з таким татом…
Наступного разу зібралася на УЗД, щоб дізнатися стать дитини. Чекала Миколу. Лікар його не пустила до кабінету, бо знову був п'яний.
– Це ж такий відповідальний момент. А ти до нього не підготувався, – пробувала я виховувати Миколу.
– Ще таких моментів буде багато.
– Але ж ти дитини в цьому періоді більше не побачиш.
– Побачу. Ти думаєш, ми на одному зупинимося?
Галина таки вийшла за нього. На днях бачила Миколу на вулиці. Здається, він знову зустрів Банана.
1 
1
Комментарии
6