Совєтські врємєна

Стою в черзі в супермаркеті "Сільпо". Чекаю, доки наріжуть сир. Так тоненько його крають лише тут. Поруч дві бабусі.

– Диви, Валю, ковбаса по 5 руб­лів, – смикає одна другу за рукав.

Дивлюся і я на цінники. Справді, всі сардельки з цінниками від 3 до 6 гривень.

– Таки й справді по п'ять, – відповідає друга. – Совєтські врємєна вернулись.

Нечасто зустрінеш в Одесі людину, що скрізь розмовляє українською

Бабусь довелося розчарувати. Ціни вказані за 100 грамів.

Того ж вечора телефонує друг із Одеси. Познайомилися з ним 2005-го, коли разом вночі розклеювали плакати "Пора їх спитати!" з портретами Ющенка, Юлії Тимо­шенко і ще чиїмсь. Якраз минав рік від помаранчевої революції. Він шукав початку політичної кар'єри, а я – підробітку. Нечасто зустрінеш в Одесі людину, що скрізь розмовляє українською. От і потоваришували.

Тепер частенько зідзвонюємося. Згадуємо минулі часи й обговорюємо теперішні: як колишній лідер "Пори" Каськів угоду на мільярд невідомо з ким підписав. Між іншим друг жаліється:

– Уяви! Днями мав розмову з ректором університету. Він у нас ще той, ідейний "регіонал". Десь познаходив відео з акцій з моєю участю й роздруківки із соцмереж зачитував. Він читає, а мене просто накриває. Але не сміюсь, бо ж виженуть. Рік ще треба якось довчитися. Так і сидів, угнувши голову. Нічого. Зліший буду!

– Тримайся, старий. То тільки початок, – підбадьорюю. – ­Совєтські врємєна вернулись.

×