Скоро Прощена неділя. Не хочеться її пропустити, як не раз було. Це наслідок світського виховання — звідси й неуважність до подібних важливих церемоній. Добре, якщо нагадають.
У мене колись був студент, рідкісний пофігіст щодо науки, одначе веселий. Умів говорити моїм голосом. Телефонував однокурсникам і від мого імені навантажував їх додатковими курсовими роботами. А теми придумував такі, що куди там мені. Хоч сам умудрявся не писати курсових зовсім. І от якось дзвонить і каже печально: "Віталій Ніколаєвич, простітє за всьо!". Я подумав, він хоче кидати курс, і взявся доводити, що не все втрачено. Мовляв, ти хороший. Він, мабуть, слухав не без хитрої утіхи, а потім сказав: "Та ви не переживайте, просто сьогодні прощена неділя!" Отак він привчив мене згадувати про це хоча б через раз.
Якщо по правді, я часто згадую те, в чому треба покаятися. І тут на першому місці в мене — один хлопець, мій одноліток. Вина перед ним не найбільша, бували гріхи й страшніші. А от чогось саме цей не одпускає, і що далі, то більше. Його звали Вітьком, жив недалеко, через хату, навпроти ковзанки. Схожий на цигана. У школі вчився так, що, здається, не всі букви знав. І от якось зізнався мені, що склав вірша. І прочитав. То було щось у дусі раннього Шевченка, як балада "Тополя", тільки в усіх вимірах наївніше. Спитав, де можна це надрукувати. Таким людям неможливо пояснити, чому їхні твори — вторинні, вони ж не знають, що означає "первинне", бо складають свої вірші, не читаючи чужих. Одначе, я таки ляпнув про "вторинність". Досі пам'ятаю його круглі розгублені очі. Потім я ще не раз казав подібні дурниці навіть начитаним людям і тим примножував свої гріхи. Хоча насправді лише хотів уточнити те, що сказав колись Вітькові — уточнити, щоб применшити свою вину перед ним.
1 
1
Комментарии