При нинішніх відключеннях світла доводиться шукати собі якесь нехитре заняття, коли надворі дощ і ще не вечір. От узявся перебирати старі блокноти з усякими записами. Блокноти згодяться розпалювати грубку. Ну, й переглядаю — може, трапиться щось важливе, імена якихось дівчат абощо. Тут треба берегтися, бо з того мотлоху повилазять живучі мікроби минулого, й душа занедужає й засопливиться. А воно мені треба?
І все-таки один блокнот не викинув. Він давній. Тоді у мене ще був добрий почерк. Не каліграфічний, а таки видно, що ця рука вміла відчувати тонкі живі вібрації, приміром, трепет горобця, взятого в жменю. А тепер уже ні.
І я зачитався. То були виписки з радянської газети за січень 1937 року, коли весь Союз відзначав 100-річчя з дня смерті Пушкіна. Ось той текст: "У цей день 6-й клас Демидівської середньої школи винятково хвилювалися. Ще б пак — сьогодні мали писати контрольну роботу з російської літератури! Усі 6-класники Демидівської СШ Димерського району перейнялися якоюсь урочистістю, школярі якось менше гасали по приміщенню. І навіть Сашко Х. менше пустував. Схилились дитячі голівки, заскрипіли пера. У Сашка пояснішало обличчя…"
Далі автор цитує твір Сашка: "До Пушкина в Михайловское село приежджал Белогвардейский офицер Дантис. Он сразу вкохался в Пушкинову жену. Пушкин погибает на дуэли от руки Белогвардейского офицера Дантиса. Жена Пушкина принадлежит теперь офицеру Дантису".
Автор замітки ябедничає: у всьому винна вчителька російської літератури Бородінова, яка не помітила у творі учня 18 помилок і неточностей. "Отаких "пушкіністів" виховують у Демидові".
Боже ж ти мій — Демидів! Той самий, де на початку нинішньої великої війни знов зійшлися нащадки Сашка і Пушкіна. Й знов наші зробили контрольну по-своєму. Тільки на цей раз нікому не дозволили виправляти зроблене.
1 
1
Комментарии