Нема нічого страшного, якщо ти не навчений правильно розумітися на живописі. Це не заважає його любити й знаходити в ньому щось для душі гарне, хоч і не суттєве для фахівців. Кажу це з власного досвіду.
Є така невелика картина у художника XV століття Рогіра ван дер Вейдена — "Святе сімейство". Там у кімнаті троє — малий Ісус, Марія і Йосип. Сім'я небідна — інтер'єр розкішний, одежа так само. Правда, немовля-Ісус лежить розповитий, голий. А от Святий Йосип навпаки: червоне пальто з хутряним коміром, застебнуте під горло. Дід — дуже ветхий і йому холодно. Може, картина й згадалася тепер, бо кілька останніх днів були незвично прохолодні. Йосип спить, сидячи на стільці, як старий півень на сідалі. Щоб не впасти спросоння, спирається на ціпок. Цю картину можна знайти в різних альбомах, одначе, дещо важливе не розгледиш на репродукціях.
Оригінал — у Гранаді, в Королівській капелі, картина колись належала королеві Ізабеллі. Тій, що спонсорувала три каравели Колумба для відкриття Америки. А полотно написане задовго до того. Так от, в оригіналі добре видно одну річ: Святий Йосип взутий у м'які чоботи з короткими халявками, в які заправлено червоні суконні штани. Заправлено так дбайливо й акуратно, що кожна складочка лежить зручно, щоб ніде не тисло. Так матері роблять перед тим, як випустити дітей погуляти. І отут, саме завдяки отим старанно виписаним складочкам тканини, ти переживаєш солодку мить відкриття: Йосип заправляв штани не сам, дід просто не здатен так низько нагнутися. Отже, це зробила Марія. А значить, у неї на руках не одна жива істота, про яку треба дбати, а дві. І ти щасливий, бо тепер знаєш про цю трійцю щось особливе, побачене на власні очі й призначене не тільки для мистецтвознавців.
1 
1
Комментарии