Законненько

Якісь слова раптом, ніби самі собою, набувають поширеного значення, зовсім віддаленого від своєї первісної суті, але зрозумілого всім без пояснень.

Таким є, до прикладу, нинішнє смішне сленгове слівце "прикольно".

А ось згадалося, що колись було замість нього, чи, точніше, у чомусь близьким до нього інше слово — "законно". Воно належало, здається, не дорослому, а переважно школярському середовищу. Ним хлопці мого покоління могли позначати все що завгодно. Законним міг бути фільм про війну, або анекдот, або книжка, або cкладаний ножик із пластмасовою кольоровою колодочкою. Або пісня Висоцького — з його перших пісень. А якщо хочеш сказати, що ти обов'язково кудись прийдеш або щось зробиш, то досить сказати: "Законно!", й більш нічого не треба.

Дівчина мусила носити чубчик-чолку до самих брів

Законною також могла зватися й дівчина-старшокласниця. Для цього вона обов'язково мусила носити чубчик-чолку до самих брів, чорну спідничку-міні й білу блузку з нейлону. Коли кажеш, що ця дівчина законна — маєш на увазі все вищесказане, зате без зайвих слів.

То було якось дуже хлоп'яче слово. А втім, дівчата й собі його інколи вживали, і воно у них часом звучало по-своєму: "Законненько!"

Це слово, можливо, відбрунькувалося в 1950-х, десь у тому самому темному й таємничому середовищі, що й поняття "вор в законє", але також і словосполучення "восстановлєніє соціалістіческой законності".

А десь наприкінці 1960-х слово "законно" тихо зникло й більше я його не чув у тому значенні, про яке тут сказано.

А коли воно знову стало популярним в останні два десятиліття, то вже нічим не нагадувало того старого школярського слова, в якому звучало захоплення й надія.

×