Цей грудень майже весь стояв такий, як мені треба — теплий і вологий. Так краще, ніж якби він був просто безсніжний і морозний. Бо тоді відсутність снігу переживається гостріше, в природі немає затишку, і світ — як неживий, скляний увесь, наче в тебе коло вуха невидимо гуде вітер над горлечком порожньої пляшки, і ніби ця пляшка якась така, що в неї зроду нічого доброго не наливали.
А от коли все, як оце тепер, — довколишній простір оживає й утаємничується, таким я його люблю вже багато років, іще змалку. Особливо ввечері, коли здається, що ось-ось, зовсім близько, будь-де, хоч би й у Києві на Шулявці, в сутінках можеш зустріти табун сірих гусей, або просто знаєш, що вони десь тут є.
Звідки це? Може, все від того, що ці гуси тільки звуться сірими, а насправді їхня масть — кольору пожухлої мокрої трави, якою вона буває саме під отаку погоду. І пахнуть вони так само, як і ця трава, — холодною водою, річкою й рибою в ній, вітром і зовсім трохи землею, але не так сильно, як вона пахне весною.
Вони вміють гуляти просто так, без суєти й поспіху
Погода ця, може, й не найзручніша — ніде нема сухого місця, куди не ступи — всюди грязюка, але гуси вміють все це обходити, від їхнього викупаного пір'я і вимитих лап завжди віє враженням святкової чистоти.
І ще вони вміють гуляти просто так, без суєти й поспіху — так уміють тільки гуси та товсті коти поважного віку.
Отак поглянеш — у природі зараз майже нема ніяких інших кольорів, їх, може, тільки три. Найбільше — бурої трави, і де-не-де трохи ясно-зеленого моху, при самій землі на стовбурах старих дерев. І ще, окремими вкрапленнями в цій картині, — червоні лапи гусей. Оце і все. І тобі добре тут, і самому хочеться отак — нікуди не поспішати й не хотіти багато.
1 
1
Комментарии
12