— Хто загубив дитячий рожевий рюкзак, підійдіть до диспетчера, будь ласка, — оголошують на автовокзалі в Умані 21 квітня близько 18.00. За 2 години за річчю ніхто не приходить.
Найчастіше на автовокзалах забувають дорожні та жіночі сумки, гублять гаманці та документи. Їх залишають на лавах біля платформ та в залі очікування.
— Спішать пересісти на другий автобус, — розповідає черговий по вокзалу Анатолій Грицаюк, 46 років. — Недавно дзвонить якийсь чоловік і каже, що забув сумку й ноутбук на платформі. Питаю, яка сумка, де лишив. Він каже перша-друга платформа, на лавці. Йду, дивлюся — нема. А тоді пішов у другий кінець платформ — точно, і сумка, і ноутбук лежать. Передзвонив, власник приїхав швидко. Там ноутбук і електронний записник були дуже дорогі.
Іноді черговим приносять порожні гаманці й дитячі речі. Їх знаходять біля урн та за кіосками.
— Буває якісь зальотні карманники попрацюють, гаманці викидають, — каже черговий. — Коли цих гаманців назбирується, ми їх описуємо й палимо, якщо ніхто не прийшов.
Трапляється, забувають дітей.
— Людей багато, десь за ручку не втрималося, мама ґави ловить, а мале ходить, плаче. Якось привели хлопчика, такий заплаканий, каже, хочу до мами. Я оголошував разів чотири, в кого загубилася дитина — ніхто не прийшов. Тоді взяв малого за руку й пішов кругами по вокзалу, щоб він її впізнав. Ми всю станцію обійшли, а тоді цей хлопчик каже: мама! А вона стоїть, пиво п'є.
2 
1
Коментарі