Перший тур президентських виборів приніс дві новини. Гарна — українці підтвердили, що хочуть реальних змін, не вірять більше Януковичу й Тимошенко, а тим більше Ющенку, Литвину, Симоненку й іншим політичним іконам останнього десятиліття. Погана — змін не буде.
Упевненість, з якою Янукович і Тимошенко вийшли у другий тур, аж ніяк не є показником всенародної любові до них. Цифри свідчать про зворотне — велике падіння довіри до лідерів політичних сил, які фактично узурпували владу.
Тут варто згадати президентські вибори 2004 року. У першому їх турі за Віктора Януковича проголосували майже 11 млн виборців. Тоді він та інший фаворит — Віктор Ющенко разом отримали під 80%, тобто близько 22 млн голосів. Явка на виборах становила майже 75%, що також є певним свідченням довіри до двох лідерів і великих сподівань людей, пов"язаних із перемогою того чи іншого кандидата.
Минулої неділі за Януковича проголосували 8,6 млн виборців, за Тимошенко — 6,1 млн. Всього мали право на голос 36 млн 576 тис. громадян. На дільниці прийшли 24 млн 400 тис. 66,76% — це найнижча явка за всі президентські вибори в країні. І це вже є свідченням відсутності довіри насамперед до Януковича й Тимошенко, які прогнозовано виходили у другий тур. Отже, разом ці по вуха запаковані грошима, адміністративним і медійним ресурсом фаворити виборів спромоглися набрати у першому турі 14,7 млн голосів: лише близько 40% від усіх, хто міг прийти й проголосувати. Таким чином, Тимошенко і Янукович навіть разом узяті фактично є кандидатами меншості. При цьому всьому країна в осяжній перспективі залишається приреченою на цих діячів. Це означає консервацію нинішнього болота, подальшу терпимість держави до корупції, ризиковані ігри з Кремлем або ж здачу національних інтересів, відсутність руху до Європи. У кращому разі — все, що маємо сьогодні. А в гіршому — те, що сталося після переобрання 1999 року президентом Леоніда Кучми. Країна почала поступово скочуватися до авторитаризму, й зупинити це змогла лише помаранчева революція.
Наступний шанс до повалення тандему Януковича-Тимошенко трапиться не скоро
Водночас перший тур голосування засвідчив, що цих непевних чи й загрозливих перспектив можна було б уникнути. Для цього альтернативні Януковичу з Тимошенко й менше заплямовані брудною українською політикою кандидати мали б об"єднатися й висунути з-поміж себе одного.
Уже за два-три тижні до голосування ні для кого не було секретом, що у другий тур виходять Янукович і Тимошенко. Проте так само очевидним було стрімке зростання рейтингу Тігіпка, який і міг би не допустити у другий тур прем"єрку-популістку, а у фіналі виграти в Януковича. Проте для цього деякі інші кандидати мали б зійти з перегонів на його користь.
Разом Тігіпко й Яценюк набрали 20% голосів. Відставання від Тимошенко — 5%. Але слід врахувати, що в разі таких затребуваних суспільством альянсів об"єднана цифра значно перевищує просту арифметичну суму рейтингів. Отож для подолання Тимошенко, можливо, вистачило б навіть і союзу цих політиків. А якби на користь Тігіпка зняли свої кандидатури Гриценко, Богословська, можливо, відмовився б від участі у виборах із гаслом "Дорогу молодим!" діючий президент, то питання взагалі було б знято. До речі, і явка на виборах гарантовано була б вищою: багато з тих, хто їх проігнорував, прийшли б голосувати за єдиного кандидата.
Звичайно, описаний вище сценарій для нинішніх українських умов виглядає до певної міри фантастикою: українці дуже рідко домовляються й об"єднуються. Перед першим туром не було й натяків на можливість висунення єдиного кандидата. Навпаки: як тільки про це заходила мова, всі намагалися якнайшвидше від таких перспектив відхреститися. Дбали лише про свої тактичні політичні інтереси, й аж ніяк не замислювалися над стратегічними перспективами — власними й держави. Шкода, бо Тігіпко, Яценюк та інші мали б розуміти, що наступний шанс до повалення тандему Януковича-Тимошенко трапиться не скоро. Якщо трапиться взагалі.
2 
1
Коментарі
6