Сергій Терьохін, 48 років, депутат-"бютівець":
— Я прихильник висуватися на мажоритарці, бо це дає величезну політичну свободу. Мене мало обходили всі ці домовленості, скандали довкола партійного списку. Уявіть — там же стільки нових суб'єктів виникло! Мама рідна. Купа партій, політиків — і кожен зі своїми амбіціями. Кожен хоче у список. От і вийшов він такий як вийшов. Своїх колег чудово розумію. Того-таки Сергія Міщенка (вийшов із парламентської фракції "Батьківщини" після того, як не потрапив у список. — "ГПУ"). Це талановита людина, хороший політик і юрист. Один із небагатьох голів комітетів від опозиції. Але це ж політика, компроміси. Усе вирішували лідери політичних сил. Усе по-старому. Праймериз зараз в опозиції неможливо провести з дуже багатьох причин.
Михайло Чечетов, 58 років, депутат від Партії регіонів:
— Вони ноги витерли об польових командирів Майдану — Тараса Стецьківа, Володимира Філенка. Об тих політиків, яких рух "Чесно" обрав найчеснішими — Олександра Гудиму не взяли, Володимира Ланового, Олеся Донія. Для мене це взагалі шок. Найрозумніших їхніх представників, фахівців, економістів, політиків, моральних авторитетів — не взяли. Дочку Тимошенко не взяли, навіть тітку не взяли. А всі більш-менш нормальні люди — у "похоронному ряду" після 70-го номера: Гринів, Семерак, Волинець, Коваль, Чубаров. Це ж знущання. І тепер ці нормальні політики, які туди не потрапили, хочуть збирати новий з'їзд. Люди кажуть: "На хріна ми продали "Батьківщину" й лягли під Яценюка?".
Мирослав Маринович, 62 роки, правозахисник, публіцист, віце-ректор Українського католицького університету:
— У нас неправильна система представлення кандидатів. Не треба винаходити колесо, а взоруватися на британську систему, що випробована століттями. Коли кандидат є водночас членом партії, але виборці голосують саме за нього, і він перед ними відповідає. А наша опозиція пішла тим самим шляхом, що загубив помаранчеву революцію. Тоді у влади не стало сил радикально змінити систему управління і тепер в опозиції їх не стає. Ну, мовляв, "так заведено, так нормально".
Тарас Березовець, 37 років, політтехнолог:
— Гадаю, Тимошенко ще зробить своє резюме й особисто внесе до списку корективи. А тоді з'їзд остаточно його затвердить.
Михайло Погребинський, 66 років, політолог:
— Об'єднана опозиція має намір по повній використати харизму Тимошенко, яку поставили на перше місце. Звичайно, ЦВК викреслить її. Але прапор буде із фотогенічною Юлею, а не Арсенієм. І це ніби правильно. Але чому тоді люди Тимошенко не отримують перевагу? Чому Микола Княжицький має бути на такому високому місці? Антоніна Уляхіна, тітка Тимошенко, не потрапила до списку, а дружина Луценка, яка теж не має жодного стосунку до політики, отримує прохідне місце? Сергій Соболєв, який був тіньовим прем'єром, мав би бути бодай третім. Я вже не кажу про оновлення списку людьми із ґрунтовною юридичною, економічною освітою, які могли б тягнути законодавчу роботу. Таких немає.
Турчинов із кагебешною командою перебирає на себе ключові ролі. Він так представляє все Тимошенко, що у неї просто немає варіантів спротиву. І список модельовано таким чином, що Тимошенко втратила свої позиції, а Турчинов їх отримав. Тож ув'язнену Тимошенко використають по повній. Усе це — підготовка до якогось зговору Яценюка із командою Турчинова — Кожем'якіна. Вони готуються до того, щоб бути лівою, правою чи п'ятою рукою Яценюка як кандидата в президенти.
Опозиція наперед програла. Бо погодилися на модель змішаної системи виборів, не підготувала програму, не перетягнула на свій бік людей, які розчарувалися у Партії регіонів. Вони свідомо пішли іншим шляхом. Вчинили істерику щодо мовного закону, коли пересічний громадянин уже не відрізняє Яценюка від "свободівки" Ірини Фаріон. Ця гра на тотальну поразку підкріплена дуже слабким складом кандидатів-мажоритарників.
Олексій Голобуцький, 36 років, політолог:
— Начебто, немає до чого причепитися. Списки в принципі складені, щоб провести тих людей, які за різними ознаками є цінними для партії та можуть щось донести. Але є деякі персони, щодо яких важко зрозуміти, чим вони заслужили потрапляння в український парламент. Їх не видно було і не чутно. От ми бачили на всіх картинках такого діяча, як Зорян Шкіряк. Його в списку немає. Той же Андрій Шкіль — на грані проходження. Не зміг домовитися і Микола Катеринчук.
У список можна було б втиснути громадських діячів, яким важко виграти мажоритарні вибори. Треба було провести якісь спільні громадські ініціативи, на базі яких хоча б тиждень обговорити можливих висуванців. Натомість опозиція фактично відкинула громадських активістів. Люди, які побачать усі ці партійні списки, зрозуміють, що нічого не змінюється. Що всі бігають з одного табору в інший.
2 
1
Коментарі