Акції протесту проти режиму Михаїла Саакашвілі у Грузії коментує директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик, 34 роки:
— На тлі зростанням демократичних свобод у Грузії вибудувалася владна вертикаль на чолі із Саакашвілі та його прибічниками. Вона виштовхнула на суспільну периферію інших політичних гравців і спровокувала збурення опозиційних сил. По-друге, погіршилася соціально-економічна ситуація. Фінансову допомогу Заходу уряд витрачав більше на амортизацію економічних втрат і відбудову країни після війни, а не на "соціалку". Питання безробіття не вирішене, ціни зросли — усе це вилилося в акції протесту з вимогами відставки уряду й дострокових виборів президента і парламенту.
Чому опозиції не вдалося здійснити революцію?
— Грузинам ішлося не про зміну влади, а про певну корекцію курсу Саакашвілі, про повернення деяких опозиціонерів до уряду.
До цього приклалася Москва?
— Сумніваюся, що вона інспірувала акції протесту. Росія зараз є лише ситуативним союзником опозиціонерів. Мітингувальників очолюють політичні сили, пов'язані з проєвропейським вектором.
Кому більше симпатизують грузини — владі чи опозиції?
— Та частина суспільства, яка не перебуває в епіцентрі економічних і політичних змін, незадоволена своїм становищем і підігруватиме опозиції. Можливо, не в повному переліку вимог, як-от відставка президента чи перевибори парламенту. А от економічні вимоги опозиції знаходять широкий відголос у населення.
Чому влада жорстко розігнала мітинг?
— Термін санкціонованих акцій протесту скінчився. Але мітингувальники готові були встановлювати намети. Влада побачила, що значної підтримки з боку суспільства протести не мають. Це стало сигналом до силових дій, щоб не допустити встановлення наметів.
На цьому все припиниться?
— Навряд. Опозиція спробує відновити акції не тільки у Тбілісі, а й у інших містах, апелюватиме до Європи і США. Саакашвілі доведеться піти на діалог з опонентами. Можливо, за посередництва церкви.
Михаїл Саакашвілі зберігає достатньо високий електоральний потенціал. Ухвалив кілька популярних рішень, які можуть додати йому голосів — закон про люстрацію, заборона радянської символіки. Якщо рейтинг президента виросте на 10–15 відсотків, то він може оголосити вибори. В іншому випадку не ризикне.
А серед протестувальників є люди, на яких пошириться закон про люстрацію?
— Їх небагато. Серед грузинського керівництва лише 7 відсотків колишніх партійних, комсомольських і кадебістських номенклатурників. Грузія — не Україна, не Росія і не Білорусь. Після 2003-го керівництво держави омолодилося. Міністерствами керують 30–35-річні.
Як ці події вплинуть на українсько-грузинські відносини?
— У Грузії зараз прогнозований політичний курс щодо України: амортизація воєнних збитків і просування своїх інтересів. Водночас Тбілісі не готовий сприймати інтереси Києва. Ми даємо грузинам преференції, а вони нам — ні, хоч говоримо про стратегічне партнерство. Так само було і за Віктора Ющенка.
3 
1
Коментарі