Письменник 60-річний Василь Шкляр провів у київському Будинку художника зустріч із читачами перед туром Америкою, Канадою та Австралією. За кордоном зустрінеться з українською діаспорою й збиратиме кошти на екранізацію роману "Чорний Ворон". На останньом творчому вечорі у Києві на фільм зібрали 2 217 грн 27 коп.
— Дуже не хочеться називати цю зустріч останньою. Ювілейний творчий вечір Василя Шкляра має відбутися у палаці "Україна", — каже ведучий, режисер Сергій Проскурня, 53 роки. — З ким тільки не говорив із українських зірок — для Шкляра всі готові співати безкоштовно. Бо їм це важливо. А ми віддаємо свої зали під чужі програми кіркоровим.
На зустріч приходять зо три сотні людей. Письменник — у чорній футболці. На грудях зображений вершник із обкладинки "Чорного Ворона", на спині — "Воля Україні або смерть". Читачі зустрічають автора оплесками стоячи.
— Об'їздив Україну від Одеси до Львова, від Харкова до Івано-Франківська. Каюся, що не встиг у Донецьк. Приймали скрізь дуже добре, хоча влада чинила перепони. І скрізь я бачив отой холодноярський вогонь у очах. У Дніпропетровську зовсім юні хлопчики підходили й казали: "Пане Василю, покажіть, де і з ким умерти за Україну". Кажу: "Рано вам іще, вмирайте від кохання краще. Життя збережіть на пізніше". Вони не заспокоїлися: "Візьміть тоді у кіно зніматися, бодай у масовку. Хоч у кіні дайте москаля зарізати". Якщо хоч один хлопчина після "Чорного Ворона" стане "бандитом", то я недаремно жив на цій землі.
Письменникові дарують квіти та картини, переважно пейзажі. Єдину загорнуту в подарунковий папір приносить голова комісії з питань захисту моралі Василь Костицький, 55 років.
— Усі розгорнуті картини подарували. Один Василь запаковану. Певно, там щось дуже аморальне, — жартує Шкляр. — Він усе пробачає мені, бо коли я за крайньої необхідності вдаюся до поганого слівця — завжди роблю винос: "Брутальна російська лайка".
10 червня Шкляр відзначив 60 років. Його вузівський одногрупник, екс-посол України у Вірменії — Олександр Божко приніс пляшку вірменського коньяку "Арарат" 1971 року. Вона закрита корком -"безкозиркою".
— У молодості Василь вправно грав у карти, — говорить Божко. — Якось виграв нормальну суму грошей. Пішли з ним посиділи трохи, а потім купили ще пляшку коньяку. "Сашку, візьми цю пляшечку, прибережи. Колись, як будемо трошки старшими, вип'ємо", — сказав Василь тоді. Нещодавно перебирав свої речі й випадково цю пляшку знайшов.
Творчий вечір триває 2 год. Іще 40 хв. Шкляр підписує книжки.
— Учора вернувся із Черкас, із оршанецької прикордонної частини, — розповідає бард 45-річний Володимир Гонський. — Там проводили військово-патріотичну гру "Джура". На плацу зібралися десь 150 діточок і більше 300 козаків-прикордонників, здоровенні такі хлопці. Для дітей обов'язковим завданням було прочитати "Холодний Яр" Юрія Горліса-Горського та "Чорного Ворона". Стало цікаво, скільки прикордонників прочитали. Кажу їм: "Хлопці, ану підніміть руки, хто з вас прочитав "Чорного Ворона". І як тягнеться 250 мускулистих, здоровенних ручищ. Підняв руку і їхній підполковник. Зрозумів, що наше мертве військо оживає.
2 
1
Коментарі
3