четвер, 12 листопада 2009 20:14

"Карпа — це вобще посмєшище"

Автор: фото: Наталя ЧУБЕНКО
  Письменник Олесь Ульяненко тримає кицьку Буську. Він віддав її співробітниці, бо не мав чим годувати
Письменник Олесь Ульяненко тримає кицьку Буську. Він віддав її співробітниці, бо не мав чим годувати

У грудні у продаж надійде новий роман 47-річного Олеся Ульяненка "Там, де південь". Вийде у харківському видавництві "Треант". У книжці багато автобіографічних моментів — події відбуваються 1979-го. Автор тоді навчався в Херсонському морехідному училищі.

— Жив у Херсоні три роки, доки вчився, — Олесь Ульяненко в торгово-розважальному центрі "Аладдін" у столичному мікрорайоні Позняки просить пригостити його гарячим чаєм. Каже, вночі всі гроші й паспорт у нього вкрали. — У гуртожитку постійні бійки були — поверх із поверхом билися. Після цього з двома друзями винаймали глинобитну кімнату в модному районі — біля порту. Босоти там шлялося повно. Вони часто підсилали хлопчаків до багатих дядьків попросити грошей. Якщо не давав, виходили з-за кущів із ломаками і все з дядьків витрушували. Цей роман писав про їхнє життя. Навіть деякі фамілії зберіг.

Каже, мав проблеми з місцевими хуліганами.

— Чіплялися, доки я одним ударом не вирубив їхнього ватажка. Не знали, що раніше я боксом займався. Після цього стали поважати.  Казали мені: "Шура, у тебя большое будущее". На їхньому жаргоні це означало, що мене чекає тюрма. Цей момент теж у романі є.

"Там, де південь" письменник створив швидко:

— Якийсь роман до того писав, закінчив — а мене ще несе. Не знав, про що буду писати. Сюжети під час роботи з"являються. Як сідаю за комп"ютер, у голові гуде текст, тільки встигай записувати. В мене часто від цього голова болить. Кажуть, це означає, що маю  шаманські здібності. Ще як пацаном був, вирішив подорожувати. З другом Костіком літерним поїздом їхали на Владивосток. Виходжу у тамбур, а мій товариш із перерізаним горлом лежить. Я до тої косоокої (провідниці. — "ГПУ") — що таке? Каже, програвся в карти. Мене побили і без речей викинули з поїзда. Якась здоровенна тітка мене виходила. На четвертий день украв у неї карабін, спирт, патрони і чкурнув пішки. Ішов довго, спирт весь випив, заснув у снігу. Отямився в японському Тюбі. Лежу в трусах, на мене зглядаються японочки — красиві, маленькі. У них там повно клопів було. Їхній шаман — товстий, жирний. Ходив у джинсовому засмальцьованому комбінезоні, пив тільки спирт, їв тушонку і трахав 13-річних дівчаток. Я його зненавидів. Добряче побив, вигнав із селища. Рішив діло дрючком, бо треба було виживати. Жителі вирішили, що тепер я — їхній шаман. Пирували п"ять днів, а потім я від них утік. Хочу якось сісти і записати все це в оповіданнях.

Казали: "Шура, у тебя большое будущее". Це означало, що мене чекає тюрма

Телефонує до свого піар-менеджера Євгенії Чуприної. Вона довго не відповідає.

— Ти з котами загралася, чи що? — каже у слухавку. Питає назву видавництва, в якому має вийти книжка. — "Тріант", чи як? Через букву "е"? Вони давно хотіли друкувати мої твори, але їм мішали. Їхній директор Завен Баблоен — хороша людина. Усі романи мої читав, дуже хвалив.

Олесь закінчує роман "Пророк".

— Там є один інтересний герой — Схлипа його звати. Маленький такий. Його одному п"яниці подарувала стара єврейка. Схлипа заліз до того чоловіка у голову через палець і став вправляти йому мозги. Головний герой у мене — багатій. Має ювелірну лавку. В кінці роману він продає її, купує собі мотоцикл "харлей" і їде проповідувати. Він зрозумів, що віра — це головне. Я теж віруючий, щотижня ходжу до церкви. Боюся, щоб роман не вийшов попсовим. Елітарної літератури не можу терпіти. Про Матіос згадувати не хочу. Забужко й Андрухович не літературу пишуть, а публіцистику. Карпа — вобще посмєшище. Мій колишній піар-менеджер Юка Гаврилова якось хотіла мене з нею порівняти. Після цього ми не працюємо. Юка не розуміє мого таланту. Вона просто сільська вчителька, хороша, добра. Після цієї подлянки з нею не контактую, знаю — зробить ще одну.

Кладе на стіл руки. Вибачається за брудні нігті. Каже, сьогодні ще не встиг їх постригти.

— Часто сняться герої моїх романів, але сни зразу ж забуваю. Недавно наснилося, що я видав книжку про динозаврів із різнокольоровими картинками. Як прокинувся — почав працювати. Швидко закінчив. Дійові особи — люди, зовні схожі на динозаврів.

Узимку роман Олеся Ульяненка "Жінка його мрії" комісія з питань моралі заборонила розповсюджувати в Україні — визнала порнографічним. Письменник подав до суду. 19 листопада відбудеться чергове засідання.

— Я впевнений, пані Ковальській (експерт комісії. — "ГПУ") дали гарні гроші, щоб вона визнала мою книжку порнографією. Тепер роман ніде купити не можна. От Женька Чуприна в Луцьку умудрилася продати примірник за 150 гривень.

За останній місяць Олесь тричі змінював номер мобільного.

— Прихильниці вдень і вночі дзвонять. Одній кажу: не можу зустрітися, бо їду маму вітати з днем народження, а вона: "Так я з вами поїду". Єлі відчепився. Навіть іноземки телефонують. Після заборони "Жінки його мрії" у Німеччині збирався пен-клуб з цього приводу. Тепер мене у всьому світі знають. Хочу ще любовний роман написати, але для цього треба закохатися.

Зараз ви читаєте новину «"Карпа — це вобще посмєшище"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути