— Моя участь у "Голосі країни" дала сильний поштовх цілій групі. Так попало — центральний канал, ще й улітку. Ми все одно готувалися стартувати у вересні. Кліп "Бувай, малий" і альбом уже були готові, — каже фіналіст шоу 34-річний Арсен Мірзоян.
Зі співаком рок-гурту "Бабурка" зустрічаюся у запорізькому рок-кафе "Оберхаузен". Музикант пропонує попити кави на терасі.
Бабурка — це житломасив біля Хортиці. Як слово перекочувало в назву гурту?
— 2005-го ми приїхали на телеканал "М1" — на "Свіжу кров". Команду тоді ще називали "Тотем". Ведучий програми Сашко Положинський сказав: "Хлопці, гуртів із назвою "Тотем" в Україні багато. Міняйте на таку, якої немає". Ми нашвидкуруч вирішили, що "Бабурки" таки нема.
Те, що запоріжець творить українською, — твоя позиція чи поклик музи?
— Само так склалося. У 1990-х наша творчість багато кому сподобалася на україномовному фестивалі "Червона Рута". Після нього друзі запропонували поступати на аранжувальника до містера Поплавського. Я на той час був на другому курсі інженерної академії. Не кинув би її заради Поплавського. На іспитах зробив обробки на три українські народні пісні і пройшов. Приємно було, що роботу схвалили, а головне — обробляти музику сподобалося. Тим часом я далі писав і власні пісні. Потім помітив, що російською це складніше. Нею в мене добре виходять просто вірші. Хочу доробити гумористичну збірку "Вещи". Також виступаю як учасник "Камеді клаб". Створювати гумор прибутково.
А чим більше подобається заробляти?
— Музикою. Хоча суто для заробітку можна обійтись і гумором.
Ще ж і за станком стоїш?
— Так, за фахом — інженер-металург. Працюю ним із 2000 року. Я майстер дільниці на комбінаті "Запоріжсталь". Ремонтуємо металургійне обладнання. Теж трохи творча робота. Буває, приходить завдання, за яке не знаєш як узятися.
Розклад — із дев'ятої до шостої?
— Ні, день починається о 5.00. Іноді їду на завод і виникають питання в голові, нащо я це роблю. Бо місячну зарплатню інколи заробляю за день, а можу й п'ять зарплат за один вечір. Але це дисциплінує. Їду з пізнього концерту на завод, і розумію, якби не робота — спав би до першої дня. І не потрібен алкоголь. Графік виснажує, і якщо додати ще спиртне — буде торба. Крім того, завод урізноманітнює спілкування. Більше ідей у голові. Коли не знаєш, яку книжку взяти до рук, — спілкуєшся з людьми, — сміється. — Нічна зміна з 23.00 до сьомої ранку. Коли муза приходить у такий час, можна паралельно щось писати. Гітара для цього не потрібна, бо музику складаю в голові. Потім уже з інструментом допрацьовую. Або в мене є для такого піаніст Станіслав Лаврик. Тексти одразу наспівую. Якщо віршую без музики, ця поезія так і не стане словами пісні.
2 
1
Коментарі
1