Уперше за шість років український фільм змагався за статуетку "Золотого ведмедя" на 59-му кінофестивалі в Берліні. Короткометражку "Діагноз" зняв режисер Мирослав Слабошпицький, 34 роки. Стрічка не здобула перемоги, проте змінила долю автора. Її показали в 10 країнах, зокрема в Італії, Португалії, Польщі, Фінляндії.
У київське кафе "Везувіо" Мирослав Слабошпицький приходить у джинсах Moschino, кросівках "Хьюго Босс", синій футболці з абревіатурою WWJD і написом англійською: "Чому Джейсон Вурхіз це робить" (Вурхіз — персонаж фільму жахів "П"ятниця, 13". — "ГПУ"). Каже, в одязі дотримується антибуржуазного стилю, не носить піджаків і краваток.
— Я народився й виріс у Києві. Був тут навіть віце-президентом Асоціації молодих кінематографістів, — пояснює, закурюючи сигарету "Воґ". Поряд із пачкою кладе мобільний телефон "Моторола". — Але не склалися взаємини з Головою держслужби кінематографії Ганною Чміль. Ганна Павлівна чомусь сприймає мене як "очорнителя". Вирішила, що фільмів в Україні я не зніматиму. 1998-го Держкіно відхилило мій сценарій "Чорнобильський Робінзон".
На засіданні секретаріату Спілки кінематографістів 2002-го режисер закликав Ганну Чміль піти у відставку. Заявив, що вона є головним гальмом для українського кіно.
— У мене дружина з Петербурга. Я сказав: ну його к бісу, хай роблять, що хочуть. Сів на поїзд і поїхав до Пітера. Влаштувався асистентом режисера на "Ленфільм". У 12-серійній мелодрамі "Три кольори кохання" Дмитра Свєтозарова займався другим планом. Він — син класика радянського кіно кінорежисера Йосипа Хейфеца, теж, до речі, — вихідця з України. Потім працював над стрічками "Фаворський", "Синдикат", "Вепр", "Опера", "Злочин і кара". З 2004-го писав сценарії для щоденного молодіжного серіалу "ОБЖ-2".
Роль дитини виконувала лялька з магазину "Казка" за майже 100 доларів
2006-го в Україні зняв короткометражку "Інцидент".
— Тоді якраз Чміль відправили у відставку, — уточнює. — Прем"єра відбулася на кінофестивалі "Молодість". Невдовзі Ганна Павлівна знову з"явилася на посту, і я повернувся до Петербурга. Але "Інцидент" побував на майже трьох десятках фестивалів у 17 країнах світу.
"Діагноз" режисер присвятив проблемі СНІДу в Україні. Каже, держава не профінансувала жодного фільму на цю тематику.
— Мушу подякувати батькові, письменнику Михайлові Слабошпицькому. Він є виконавчим директором Ліги українських меценатів. Разом із президентом ліги Володимиром Загорієм знайшли 30 тисяч доларів. Допомоги від держави не було жодної.
Стрічку Мирослав зняв за чотири дні, в пологовому будинку N7 Києва.
— Нам треба було знімати в дитячій реанімації, але хто ж туди пустить? У шматку інфекційного блоку, який уже відселили під ремонт, зімітували реанімацію. Роль дитини виконувала лялька з магазину "Казка" за майже 100 доларів. Зараз вона живе в мене у Пітері. Її звуть Каскадер Майк, на честь героя фільму "Доказ смерті" Квентіна Тарантіно. Нам потрібно було записати дитячий плач. Молода красива лікарка каже: "Запросто!" Пройшла по всьому боксу й зробила планове щеплення. Тепер, як звукорежисерам треба буде плач — то з нашого архіву вони його можуть набирати кілограмами.
Перший фільм Мирослава — "Сторож" теж з"явився завдяки батькові.
— 1996-го він привіз із Канади фотоапарат "Нікон". Ми його продали за 100 доларів, це була шалена сума. На ці гроші за дев"ять днів зняли у Львові 10-хвилинну стрічку. У перший день планували знімати на цвинтарі, але не змогли. Приїхали туди, а назустріч суне величезна юрба. Це були похорони когось із львівських авторитетів. Потім щодня бачили, як проходили троє-четверо міцних хлопців у бік тієї "алеї слави".
— Як на тобі позначилося, що батько — письменник?
— Я пережив два шоки в житті. Перший, коли класі у третьому раптом усвідомив, що в когось може бути батько — не письменник. Це мене потрясло. Ще не міг зрозуміти, що у друзів удома не так? І раптом збагнув: немає книжок. Тобто є, але не в такій кількості, коли ці книжки тебе "виселяють" із квартири. Так було в нас.
Каже, участь у Берлінале змінило його долю.
— Такого плану фестів у світі всього п"ять. Важливими є три — Канни, Берлін і Венеція. Ще класу "А" вважають Московський фестиваль і Локарно. Моє кіно показали в Тампере, Римі, Альгарве, Торуні. Фільм поїде у Грецію, Британію і США.
1 
1
Коментарі
2