Музикант гурту "Даха Браха" та актор театру "Дах" Марко Галаневич розповів Gazeta.ua, що цікавого бачив і купив на Книжковому Арсеналі.
- Що Ви презентували на фестивалі?
- Книгу літературознавця Олександра Михеда "АмнезіЯ". Автор вирішив її не друкувати, а створити з неї інтернет-проект. Створив для того сайт, з якого можна слухати різні фрагменти книжки. Уривки пов'язані між собою емоційно. Це щоденник Михеда, який почав писати ще 4 роки тому. Там про важливі події у його житті й країни. Наприклад, пише про тодішню владу, а сьогодні вона зовсім інша. Він дуже критично до політиків ставиться. Але не такий радикальний, як Ляшко. Я ж робив для книжки музичний супровід. Потім Михед попросив допомогти з дизайном. Бо кожен уривок мусив супроводжуватися роботою якоюсь сучасного художника. Вийшло, що я ще й обкладинку намалював із деревом на човні. Книжка на сайті з'являлася поступово: десять подач через тиждень.
- Що придбали на Книжковому Арсеналі?
- Купив перший україномовний комікс "Даогопак. Анталійська гастроль" (Автор сценарію – Максим Прасолов, художник – Олексій Чебикін, тексти – за участю Олега Колова - Gazeta.ua). На Арсеналі коштував 120 гривень, так продають на 30 гривень дорожче. Подивився - толкові малюнки, не соромно. Але чомусь його назвали графічний роман, а не комікс. Хоча у Франції саме у такому форматі і в твердій обкладинці їх продають. Працівниця видавництва розповіла, що це про пригоди козаків в Анталії, Туреччині. Вони поїхали визволяти свої друзів. Це буде доньці Лукії книжка. Їй майже 4 роки. Ще не читає. Проте часом бере до рук знайомі видання, розгортає і розповідає по пам'яті те, що ми з дружиною їй читали. Продавали ще комікс Олександра Хом'якова "Чуб". Але там всілякі страхи намальовані, Лукії ще рано таке дивитися. Хоча вже така доросла, нещодавно заявила, що хлопчики в садочку пісяють із палички.
- На фестивалі було багато дитячої літератури і забавок для малюків.
- Бачив стенд, на якому презентовані найкращі дитячі книжки світу. Їх купувати не можна, тільки дивитися. Були англійською, французькою, іспанською мовами. Гарні ілюстрації. Удома повно книжок від видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-га". Іван Малкович молодець. Він творчий, талановитий письменник, але й спромігся на щось більше для країни. Робить гарні дитячі книжки. Вдома маємо "Снігову королеву", "Лізу та її сни", "Казки Туманного Альбіону", 2 томи "Сто казок". Десь вже 3-ій вийшов, треба купити. Прекрасна книжка "Мед для мами". Зайченятко пішло шукати мед, бо його мама захворіла. І з ним по дорозі трапляються різні перипетії, тріллєри. Дітям страшно. Лукія переживала, бо чуттєва дівчинка. Вона в мене творча натура. Співає у дитячому фольклорному колективі "Дай Боже".
- Що порадите прочитати?
- Автобіографічна книга "Шантарам" австралійського письменника Грегорі Девіда Робертса. Вражаюча історія про зека, який втік із в'язниці і подався до Індії. Описує усі пригоди і перипетії. У тюремних бійках завжди виходив переможцем. Одному в'язню всадив ножа у плече. Якщо все це правда, то герой - справжній супермужик. А моєму свекру книжка не сподобалася. Люди старшого покоління не сприймають. Хоча там нема багато релігії, що могло відлякувати людей. Час від часу автор висловлюється щодо життя місцевих і їх поглядів на світ. Індія - це інша планета. Кажуть там цю книжку продають у кожній крамниці. Сам поки не зібрався туди поїхати. Переживаю, що вона мене засмутить. Збудував собі певний ідеал у голові. Цікавлюся ведичною культурою і вже 2,5 роки - вегетаріанець. Не їм м'яса, яєць, риби і живий. Цікаво себе випробувати, з іншого боку є можливість жити, щоб нікого не вбивати. Певні правила і обмеження мені допомагають. Хочеться орієнтуватися на щось. Світ зараз без форми. Мушу вставляти себе в певні рамки.
- Що читаєте з української літератури?
- З прозаїків поважаю Юрія Андруховича, Тараса Прохаська. Останнього вважаю більше жіночим автором, бо дуже дівчатам подобається. Навчався на інституті філології в університеті ім. Шевченка. Тоді хлопці Андруховича читали, а дівчата - Прохаська. У Юрка подобається "Таємниця", "Московіада", "Диявол ховається в сирі". Прочитав і пережив. Його книжки здаються дуже автобіографічні. Андрухович і Забужко - справжні українські письменники, якими можна пишатися і за кордоном радити. Маємо з колегами традицію. Скуповували у музеї ім. Гончара книжки з 18-томного історико-етнографічного мистецького альбому "Україна й українці", поки всі їх не викупили. У Австралії зустріли місцевих українців з діаспори. Вони запросили нас в український дім. Там українська світлиця, де виставлені експонати з речей побуту, які кожен із собою привіз з України. А ми їм вже з дому надіслали кілька томів альбому.
- Розкажіть про творчі плани.
- З ДахоюБрахою скоро їдемо до Пєрмі. Росіяни, до речі, нас класно приймають. Востаннє там виступали в Самарі. Українців із прапорами не було. Але на прес-конференцію до нас приходила дівчинка, яка працювала у Французькому центрі у Києві, а зараз - там же у Самарі. Цього літа майже не будемо в Україні. Почали більше запрошувати виступати за кордон, переважно фестивалі. Були на World music фестивалях у Великій Британії, Австралії, Голландії. Хочемо показати світу, яка цікава в українців культура. Якось на фестивалі у Рудольштадті підійшов до нас німець і сказав: "Я хорошо знаю русский язык. Но только теперь понимаю, что Украина - это не Раша. Не балалайка, матрешки и не медведи." У музиці змішуємо різні етнічні традиції, але під українським прапором. Маємо пісні англійською, але в основі все одно лежить українська мелодика.
Вже готуємо новий "Гоголь-фест", який плануємо проводити восени. Зараз наша команда розрослася, більше волонтерів. Два роки проводили фестиваль у Мистецькому Арсеналі. Цього разу знову будемо на заводі на Видубичах. Простору багато. Вдячні, що маємо й таке приміщення.
1 
4880
Коментарі