"Я починала з того, що в мене було, і ніколи не просила. З'являлось трішки більше - я вкладала більше. На позичених грошах бізнес не відкривається, бо це ризик. А якщо не вийде? Що потім робити? Ще в борги залазити? А потім вони - як лавина. Навалюються на тебе і вже не дають ні дихати вільно, ні жити, ні працювати. Якщо ж гроші не з'являться, скажеш: ну і слава Богу, що я стільки не вклав", - каже жінка.
Для старту 5 тис. грн буде достатньо.
"Ми з подругою нещодавно взяли в оренду кафе. Вклали в нього по 5 тисяч гривень кожна. Кошти пішли на закупку продуктів та кондиціонер. З обороту купили електроплиту. З дому старалися не вкладати", - розповіла Кіракосян.
Зараз дуже багато приміщень здається в оренду.
"Коли я починала 20 років тому, було дуже важко. Бо товар і обладнання у відстрочку ніхто не давав. Зараз будь-який постачальник дає обладнання і дає відстрочку платежу. Потрібно прийти, взяти місце, визначитись, із якою групою товару ти хочеш працювати. Далі підписуєш договори із постачальниками і як тільки відкривається магазин вони привозять тобі нове обладнання і тут же привозять товар. І якщо з розумом працювати, то все піде", - сказала підприємець.
В чому проблема молодих?
"Я стикаюсь із тим, що людина відкрила точку, замовила товар, пішли продажі. І ось гроші потрапили в кишеню. Вона думає, що це його гроші і починається: купив собі одітися, захотів гарно поїсти, щось додому. Це неправильно", - наголосила Кіракосян.
В першу чергу у бізнесі треба бути порядним.
"Це моє кредо уже впродовж 20 років. Я ніколи нікому не була винна. Навпаки, дзвоню і кажу: ви прийдете забрати гроші чи ні? Людина повинна розуміти: сума, вкладена у бізнес, недоторкана певний час, поки не піде справжній прибуток. Тобі дали розстрочку, значить ти маєш розраховувати, щоб через 1-2 тижні віддати ці гроші", - розповіла жінка.
Перш ніж писати бізнес-план і брати цифри зі стелі, треба спробувати.
"Я не кажу, що це має бути твій бізнес. Можна піти до когось попрацювати. Не завжди треба починати з того, що вкладати гроші. Підіть, туди, де люди уже у цьому напрямку працюють. Попрацюйте 2-3 місяці, подивіться. Багатими ставали люди, які починали з нуля. Не можна писати бізнес-проект по тому, чого не знаєш, не прощупав, не зрозумів", - вважає Кіракосян.
Недавно до мене прийшов порадитись молодий хлопець. Він хоче поставити автомати із випікання пончиків.
"Коли ми з ним годину поговорили, він зрозумів, що уявляв собі цю справу абсолютно не так. Ми зійшлись на тому, що почати дійсно можна. Але не такого розмаху, як він планував - 10 точок. А з однієї. Його пончики мали коштувати 6-7 гривень. Продати їх багато він щодня не зможе. Я йому порадила домовитися з якимось магазином, кафе, щоб брали по 10-20 штучок. А розвозити можна і велосипедом", - порадила Кіракосян.
Серед нас маса ідей для бізнесу.
"Одна дівчинка запропонувала зайнятись розводом нутрій - прекрасна тема. Якщо не нутрії - розводь папуг. Чому ні? Зараз діти тягнуться до цього. Пташки, хом'ячки, рибки. Це не так дорого. Займіться розводом собак. Це не такі великі гроші. Купіть собаку хорошої породи, виростіть її, через рік уже будете з приплодом", - сказала підприємець.
Колись на "Юності" у мене був маленький магазин.
"Коли я почала там його будувати, мені всі говорили: ти божевільна. У тебе зверху ринок, знизу і справа продуктові супермаркети. Я кажу: "Зрозумійте правильно: у кожного магазину є свої клієнти. У кожного покупця є свої вимоги". Коли до мене приходять люди, вони знають, що хліб завжди свіжий. Мої дівчата знають, яку ковбасу їсть цей покупець. Клієнти прибігають: "Дайте до зарплати на хрестик". За 20 років люди звикли. Таким чином, довкола оцих продуктових гігантів я собі на кусок хліба маю. Не треба цього боятися. Інші бігають до конкурентів, дивляться ціни. Стараються поставити дешевше. Я ніколи цього не робила. Завжди ставила ціну, яка мене влаштовує", - розповіла жінка.
Сьогодні перспективне сільське господарство.
"Бо завжди краще виробляти, а не продавати. Коли виробляєш, по перше ти сам розвиваєшся. По-друге ніша не зайнята. Аграрний сектор у нас слабо розвивається, бо ми в основному все завозимо, а не вирощуємо", - упевнена жінка.
Не завжди треба вигравати, треба щось і віддавати.
"У мене багато друзів із тих часів, коли я тільки починала бізнес. Це і продавці, і поставники. Дехто із них у мене працює, хоч уже й на пенсії. Було таке, що я по 3-4 місяці тримала місце для людини, яка лежала в лікарні. Я старалась якось перебитись, заповнити пустоту. Щоб людина вийшла з лікарні і, пройшовши курс реабілітації, мала, куди вийти на роботу. Я на цьому нічого, крім вдячності, не виграла. Але якщо ти тільки береш, то коли-небудь дохід просто закінчиться", - підсумувала Кіракосян.
2 
1
Коментарі
3