На початку 1990-х приїжджали емігранти, які ще не до кінця забули українську мову. Під час зустрічей правили, як люблять Україну. Потім один дідусь в екстазі ляпнув: "Ви маєте любити Україну, як любимо її ми, і розбудовувати нашу Україну". Тоді я мало не зірвався матюкати його, колега стримав. Якщо любите Україну, хочете, щоб вона процвітала – продавайте ваше рухоме й нерухоме майно в Америках, Канадах, Австраліях, Великобританіях. Відмовляйтесь від їх громадянства, приймайте українське, і приїжджайте сюди. Розбудовуйте її, винищуйте злодійство, корупцію, своїм прикладом підганяйте все під західні стандарти. От тоді буде ваша Україна. А зараз ваша Україна – за кордоном, на інших континентах.
Олександр ЛУКАСЕВИЧ
Торік їздила до бабусі в Білорусь. У Брестській області село велике, асфальтоване, назводили будинків, щоб молоді спеціалісти приїжджали працювати. Питаю: "А чого ви піч топите, хіба газу немає?" Виявляється, немає – ні в їхньому, ні в сусідніх селах. На Полтавщині хіба кілька населених пунктів не газифіковані, і то – найдрібніші хутори.
Ірина, 32 роки
Джаз і блюз слухають 3 відсотки. Стільки ж вдумливо читають і замислюються над буттям.
Аліна ПАСЛЬОН
Була у Львові чотири рази, щоразу гірше й гірше. Це місто тепер – як Крим.
Віра СЕМЕНОВА
Брату робили операцію на нозі під місцевим наркозом. Хірург постійно відволікався: то по мобільному відповість, то розказував про те, як із зятем на полювання ходив. За пару днів після операції рана почервоніла й набрякла. Виявилось, хірург забув у ній тампон. Довелось заново різати, щоб його вийняти.
Сергій, Полтава
Приятелька Марина захоплюється жіночими романами, у кавалери шукала романтичного мачо при грошах. А закохалася в офісного працівника, старшого за неї на 10 років, низенького, лисуватого і з помітним черевцем. Марина ж висока, майже модельної зовнішності. Її подруги біля скроні крутять, коли їх разом бачать. А вона каже: "Нічого з собою вдіяти не можу".
Дмитро
3 
1
Коментарі