26 березня 1904 року у Львові відкрили новий "двірець" - так тоді називали залізничний вокзал. Старий, зведений 1861-го, знесли, бо вже не вміщав усіх подорожніх. Тендер на спорудження виграла будівельна фірма Івана Левинського за проектом архітектора Владислава Садловського. Криту платформу зі скла та сталі - дебаркадер - виготовили чеські майстри. Її порівнювали з павутинням, розтягнутим на стеблах, що ростуть із бетону. Дебаркадер мав 60 м завширшки та 159 м завдовжки - за розміром тогочасних потягів. На перони вели п'ять підземних тунелів.
Львівський вокзал вважали одним із найбільших і найгарніших у тогочасній Європі. У лівому крилі будівлі розмістили господарські приміщення й багажне відділення, у правому згодом відкрили пошту. Фасад пофарбували на біло, купол і браму з кутого заліза, прикрашену рослинним орнаментом, - у зелений. Усередині "двірець" обладнали вентиляцією, електричним освітленням, центральним опаленням, 70 годинниками, електроліфтами для працівників.
Пасажири першого й другого класу могли відпочити на кріслах в оздоблених ліпниною й обставлених розкішними меблями залах чи ресторані. "Третьокласникам" забороняли заходити через головний вхід, їх одразу відправляли до підземного переходу. Для них зал очікування оформили у фольклорному стилі. Для віп-персон була окрема зала - "цісарська".
29 березня 1966 року: Індіра Ганді, прем'єр-міністр Індії, під час відвідин Національного прес-клубу в американській столиці Вашингтоні. Це був перший візит Ганді до США - не минуло і двох місяців відтоді, як вона сіла у прем'єрське крісло. В Індії панували інфляція й голод: мусони знищили врожай, щойно закінчилася війна з Пакистаном. Індіра Ганді поїхала до американського президента Ліндона Джонсона просити допомоги - пшеницею й валютою. Той пообіцяв харчі та $900 млн. Із вдячності індійська прем'єрка спочатку ніяк не відреагувала на агресію США у В'єтнамі - доки її за цю мовчанку не розкритикував індійський парламент і не надійшли обіцяні гроші.
"Удовою із шизофренічно фарбованим волоссям" назвав 1981-го Індіру Ганді в романі "Опівнічні діти" письменник Салман Рушді, виходець із Індії. Рушді зненавидів прем'єрку за її методи боротьби з перенаселенням у своїй країні, зокрема - примусову стерилізацію жебраків у 1975 - 1977 роках. Індією їздили мобільні бригади медиків і розгортали наметові містечка. За один такий виїзд серед бідноти робили до 60 тисяч вазектомій - чоловічих стерилізацій. Парламентські вибори 1977-го Індіра Ганді програла. Та за три роки повернулася до влади. 1984-го прем'єр-міністра вбили власні охоронці.
"Я можу робити чудову білу порцеляну з вишуканою глазур'ю", - писав німецький алхімік Йоганн Беттґер (1682 - 1719) у записці, поданій 28 березня 1709 року до придворної канцелярії курфюрста Aвґуста Саксонського. Повідомляв, що завершив свої дослідження з отримання фарфору, який за якістю не поступається китайському. Беттґер доводив, що для його виготовлення підходить "шноррівська земля", яку добували під Дрезденом для пудрення перук, - алебастр. Згодом з'ясували, що за характеристиками він навіть перевершує каолін - породу, яку в Китаї тримали в суворій таємниці. За рік виробництво порцеляни налагодили в закинутому замку Альбрехтсбурґ у місті Мейсен, що на північний захід від Дрездена, столиці Саксонії. Першу європейську порцеляну називали саксонською або мейсенською.
90 відсотків
будівель у Каракасі, столиці Венесуели, зруйнував землетрус 26 березня 1812 року - у Страсний четвер. Поштовхи потужністю 7,7 бала за шкалою Ріхтера забрали життя до 20 тис. осіб. У країні щойно спалахнула війна за незалежність від іспанської корони. Прихильники монархії використали стихію: мовляв, це Божа кара за повстання. "Жахливий, але заслужений землетрус", - повчав місцевий архієпископ Нарцисо Колл-і-Прат. Венесуела стала незалежною 1830-го.
100 000 дівчат-комсомолок
мобілізувати у війська протиповітряної оборони зобов'язав ЦК ВЛКСМ постановою від 28 березня 1942 року. Термін - за два тижні. Виконавці - місцеві комсомольські організації разом із військкоматами. При міськкомах і райкомах партії створювали спеціальні комісії для допомоги в мобілізації.
28 березня 1592 року в сім'ї мельника народився майбутній єпископ протестантської церкви "Чеські брати" Ян Амос Коменський - засновник педагогіки. Саме він запровадив поняття початку й закінчення навчального року, поділив його на чверті, розробив класно-урочну форму навчання. Найголовніші праці: "Відчинені двері до мов, або Квітник мов і наук (із Переддвер'ям)" (1631), "Велика дидактика" (1638), "Загальна порада про виправлення справ людських" (1644). Написав також енциклопедію "Театр усіх речей" та уклав словник "Скарбниця чеської мови". Помер 1670 року.
Американський лікар Кроуфорд Вільямсон Лонґ 30 березня 1842 року вперше застосував диетил ефіру для знеболювання під час хірургічних процедур. Того дня пацієнтові видалив пухлину з шиї у лікарні міста Джеферсон, штат Джорджия. Перед операцією хворий вдихнув ефір зі зволоженого шматка тканини. Звіту про це відкриття Лонґ не опублікував. Тож винахідником анестезії стали вважати Вільяма Мортона, який видалив зуб під ефірним наркозом чотири роки потому. 1854-го Кроуфорд Вільямсон Лонґ відстояв у Конгресі право на першість у відкритті. 30 березня в США відзначають День медика.
31 березня 1078-го візантійського імператора 28-річного Михаїла VII Дуку насильно постригли в ченці. Проти правителя збунтувалися його ж полководці. "Боязкий він був настільки, що навіть слуг, спійманих на крадіжці, відпускав без усіляких докорів, а при міцному слові або згадуванні любовних утіх обличчя його вкривалося рум'янцем. Постійно занурений у вивчення наук, він уже в юності мав вигляд людини літньої", - описував імператора історик Михаїл Пселл. За сім років правління Михаїла VII Дуки турки-сельджуки відвоювали у Візантії частину Малої Азії - теперішньої Туреччини.
2 
1
Коментарі