Успіх української революції є смертельно небезпечним для Путіна, бо надихатиме російський народ, – вважає московський політолог Андрій Піонтковський
Навіщо російський президент увів війська в Україну?
– З тієї ж причини, що і Радянський Союз вводив війська в Угорщину 1956 року і в Чехословаччину 1968-го. В Україні відбулася антикримінальна революція, яка скинула клептократію Януковича. Така система влади склалася після 1991 року на всьому пострадянському просторі. Це стосується і Путіна, і Лукашенка, й Назарбаєва. Так сталося, що у цьому ланцюгу паханатів Янукович виявився найслабшим. Успіх української революції на європейському шляху є смертельно небезпечним для Путіна, бо він надихатиме російський народ. Українські події завдали серйозного удару по фантазмах російської політичної еліти стосовно всіляких Євразійських союзів, які мали би компенсувати найбільшу геополітичну катастрофу?ХХ століття. Звичайно, Путін не міг залишатися байдужим і всіляко намагався придушити революцію. Коли ж вона перемогла, нічого не залишалося, як удатися до вторгнення.
Вважаєте, експорт української революції в Росію можливий?
– Скоріше революція – приклад того, що це можна зробити так само і росіянам, як ментально близькому народу. Адже в нас таке саме завдання – скинути кримінальну владу. І тут не треба засилати якихось інструкторів. У Росії одне з поширених почуттів серед населення, яке стежить за подіями в сусідній країні, – це заздрість. Бо українці виявилися пасіонарним етносом, знайшлися кілька тисяч людей, готових іти на смерть.
Чи не захопилося російське керівництво самонавіюванням, спотворюючи інформацію про українські події?
– Так, російські політики видавали бажане за дійсне. Будь-хто схильний приписувати собі шляхетніші мотиви, аніж ті, якими керується насправді. Адже Путін не може зізнатися, що він – злодій, якому, щоб не потрапити за ґрати, треба довічно залишатися при владі. Тому він постійно говорить, що як російська людина не може миритися з приниженням російськомовного населення. Гітлер так само був переконаний, що він – патріот, який бореться за інтереси німців, коли приєднував Судетську область і Австрію. Всі телеведучі на центральних російських каналах отримують пристойні гроші за пропаганду. Але кілька останніх днів навіть CNN (американський телеканал. – "Країна") передає новини з путінськими інтонаціями. Декого з тамтешніх журналістів добре проплачує Кремль, а частина – це буржуазні ідіоти, які щиро вірять у те, що кажуть. Якщо ведучі CNN переконані, що у росіян в Україні проблеми, чому б і Путіну в це не вірити?
Чим закінчаться події у Криму й на сході України?
– Крим уже фактично окупований. Український головнокомандувач морського флоту, мабуть, під дулом пістолета склав присягу, вигідну Росії. Дипломатично це довго тягтиметься. Є відчуття, що того вечора, коли Путін поспішно робив заяви, збирав сенаторів, не було кворуму і за рішення про введення військ голосували по телефону, – він таки злякався. Адже спершу мова йшла не лише про Крим. Велике угруповання неподалік Чернігова мало йти на Київ. У Москві говорять про те, що Путіна підтримують п'ять-шість божевільних людей із його оточення, у яких випадково не виявилося коштів у західних банках. Решта президентської та урядової еліти страшенно перелякані, що їхні рахунки в Європі будуть заморожені, зокрема й путінські. Звичайно, там немає його прізвища, але всі й без того розуміють, що Роман Абрамович, Геннадій Тимченко і ще з десяток їм подібних – це гаманці президента.
Ці люди мають вплив на рішення російського президента?
– Безпосереднього, може, і не мають. Тим більше німецький канцлер Анґела Меркель у телефонній розмові з американським президентом Бараком Обамою натякнула, що у російського керівника не все гаразд із психікою. Він не може не відчувати хоча б мовчазного тиску таких людей, як Абрамович. Тому Путін демонструє певну невизначеність: вводити чи не вводити війська в Східну Україну, в Київ. Думаю, він на таке не наважиться. Мої слова прозвучать цинічно, але шкода, що цього не станеться. Бо тоді це був би його остаточний кінець. Путін зрозумів: цього разу Захід, попри своє боягузтво й небажання втручатися, зробить йому щось дуже неприємне.
Ви не раз говорили, що Путін має піти 2013 року.
– Прогноз Андрія Амальрика у статті "Чи проіснує Радянський Союз до 1984 року?" (написана 1969 року – "Країна") не став менш блискучий від того, що це державне утворення розпалося 1991-го.
Наскільки серйозним є законопроект Держдуми про нові правила приєднання до Росії додаткових суб'єктів федерації?
– Так само 1999 року, під час війни в Югославії, в Росії проголосували за приєднання Сербії та Чорногорії, сподіваючись отримати вихід до Адріатичного моря. Це не лише особисте безумство Путіна. Це колективне імперське божевілля російського політичного класу.
Яке ставлення пересічних росіян до подій у Криму і східних областях України?
– На східні території ніхто не претендує. А приєднання Криму до складу Росії сприймуть із радістю. Це вважатимуть відновленням історичної справедливості. Я досі свою дружину не можу переконати, що Крим – частина України. Зараз півострів окупований Росією. Але юридично це неможливо буде зафіксувати, цього ніхто в світі не визнає.
Чи погіршаться стосунки між українцями і росіянами?
– Це – не конфлікт між сербами і хорватами, які десятиліттями воювали одне з одними. Протистояння в Україні закінчиться не на користь Путіна, і ворожість до "бандерівців" і "фашистів" глибокого сліду не залишить.
Навіщо російському керівництву підтримувати Віктора Януковича, водночас заявляючи, що в того – мізерний авторитет?
– До нього в Кремлі ставилися з презирством, іще коли він був у Києві. Потім на прес-конференції в Ростові-на-Дону він показав себе у всій красі. Основними темами його виступу були особиста безпека і стурбованість покинутим маєтком "Межигір'я". Він показав себе як нікчема і бос мафії. Підтримувати його – неправильно з пропагандистської точки зору. Але з юридичного боку це дає право російському керівництву втрутитися в українські справи. Голова Ради Федерації Валентина Матвієнко, коли вирішувалося питання введення військ, заявила: по допомогу звернулися прем'єр-міністр Криму – цей кримінальний авторитет "Гоблін", і Віктор Янукович.
У росіян є можливість побачити маєтки своїх можновладців, як це зробили з "Межигір'ям"?
– Більшість росіян і без цього знають, що ними керують злодії. Однак це не заважає їм радіти від можливості приєднати Крим.
Росія наполягатиме на федералізації України?
–Верховна Рада зробила помилку, скасувавши закон про регіональні мови. І хоча його не підписав виконувач обов'язків президента, переважна більшість російськомовного населення сприйняла це як наступ на її права. Федералізацію, очевидно, замислювали як прелюдію до розчленування. Тому це поняття скомпрометоване російським вторгненням, і навряд чи про нього серйозно говоритимуть. Подальша автономізація Криму, можливо, і необхідна, але тільки після його звільнення.
3 
1
Коментарі