У тому, як протікало крейдово-палеогенове вимирання 65,5 млн років тому дуже багато суперечливого. Досі не було виразного пояснення чому вижив той, хто вижив, - наприклад, птахи.
Дуглас Робертсон з Колорадського університету (США) та його колеги зробили нову спробу прояснити це питання.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди не вплинули на вимирання мамонтів - вчені
Найпопулярніша серед західних вчених реконструкція досі така: якщо прийняти, що в Юкатанський півострів і справді врізався величезний метеорит, високо вгору мала б зметнутися чимала кількість каменю, яка практично миттєво випарувалася і розплавилася. Кілька годин по тому шматки породи повинні були впасти назад - і при вході в щільні шари так розігріти атмосферу, що небо сяяло б червоною загравою, а на землі палали б пожежі.
Отже, в лічені години багато хто з тих, хто не встиг сховатися під землю або під воду, були знищені. Одними з перших, мабуть, повинні були згоріти великі динозаври.
Далі суміш пилу й попелу закрила сонце, і настала зима. Вона тривала кілька місяців, а то й років. Рослини та інші організми, які не можуть існувати без сонячного світла теж померли.
Хоча водойми захистили своїх мешканців, порушення харчового ланцюга теж призвело до зникнення цілих груп істот, у тому числі плезіозаврів й амонітів.
Головний недолік цієї реконструкції, як і багатьох інших, в тому, що вона пояснює, як і чому відбулося масове вимирання, але нічого не говорить про причини, за якими вижив той, хто вижив, - наприклад, птахи (навряд чи вони могли забитися в підземні нори чи пірнути на кілька годин під воду). Близько 20 років тому було помічено також, що в прісноводних середовищах зникло всього 10-20% видів (для всієї Землі цей показник склав приблизно 75%).
Девід Фастовскі з Род-айлендської університету і Пітер Шихан з Публічного музею Мілуокі (обидва - США) спробували тоді пояснити цю недоладність тим, що прісноводні організми краще пристосовані до харчування детритом, тобто мертвою органікою. Під час "метеоритної зими" у водойми постійно змивалися останки загиблих рослин і тварин. З тих же причин прісноводні екосистеми не відчували нестачі в кисні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Виявили останки найдревнішої гігантської панди в Іспанії
Тепер же Дуглас Робертсон і його команда взяли основну думку попередників, яка полягає в тому, що вижити організмам допомогли ті властивості, яких вони надбали в процесі адаптації до прісноводного середовища. Але більш важливим, ніж поїдання детриту, їм здалися здатність впадати у сплячку й ховати ікру в донний ґрунт, а також наявність більшого числа місць, де можна сховатися від катаклізму. Харчовий ланцюжок морів і прісноводних середовищ зруйнувався приблизно однаково швидко, але в річках і озерах він настільки ж швидко і відновився.
Прісноводним і без того доводиться виживати в середовищі, яке то замерзає, то відтає і яке періодично відчуває брак кисню. Тож що нічого нового і незвичайного та зима їм не принесла, просто була довшою, ніж зазвичай. А ось морським довелося зле. Хоча деякі з них теж вміють, наприклад, впадати в сплячку, цей звичай серед них не надто поширений, бо не дуже потрібен.
Коментатори вітають дослідження, тому що нарешті продемонстровано довгоочікуваний відхід від узагальнень до конкретики. У той же час міркування авторів залишаються теоретичними - поки немає можливості реконструювати палеонтологічний літопис помісячно або хоча б у масштабі декількох років.
2 
1
Коментарі
7