? Вкорінення у свідомості пересічного українця відомого образу Григорія Сковороди є радше негативним, вважає відомий літературознавець, дослідник творчості філософа Леонід Ушкалов. До дня 290-річчя з дня народження Сковороди розмірковує про його спадок та сьогоднішнє ставлення до його постаті.
"Гіперпопсовий образ Сковороди як чоловіка, який ходить з торбинкою і живе під стріхою сільської хати, абсолютно не відповідає дійсності. І він геть не так одягався, як уявляють. Тобто візуальний образ, який засів у нашій свідомості і той, який був насправді, - це зовсім різні речі", - повідомив Ушкалов у коментарі Gazeta.ua.
Крім того, він називає деякі конкретні міфи, якими досі овіяне життя Григорія Сковороди.
"Те, що він сам собі вирив могилу, наскільки я уявляю, - це народні перекази, - зазначив дослідник. - Хоча то був дивний чоловік і він, напевне, відчував життя значно тонше, ніж ми з вами. І я думаю, що передчуття смерті у нього було. Він відчував, що життя його вже добігає кінця і був до цього готовий. Він писав: "Дух бодр, а тіло немощне". І власнику маєтка, де він жив, Ковалівському він говорив цитатою з Біблії: "Пора, друже мій, в дорогу". А копав він собі могилу чи ні - то все народні перекази. Між іншим, таких переказів про нього дуже багато. І це тільки підтверджує те, що він був дуже незвичним чоловіком, бо про пересічних людей легенди не складають. Це чоловік, що жив у зовсім іншому ритмі, ніж інші й тому на нього всі звертали увагу".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Після книги про масонів Єшкілєв пише про Григорія Сковороду
Хибне трактування біографії філософа заважає зрозуміти не лиш його творчий спадок, але й уявлення простолюду на зламі 18-19 століть.
"Ми повинні розуміти яка культура стоїться за нами. Маємо розуміти, що наша культура яскрава, барвиста й стара, - говорить Ушкалов. - Григорій Сковорода в ній посідає далеко не останнє місце. Колись Дмитро Чижевський писав, що з одного боку, Сковорода вивершує добу українського бароко, а з іншого - він є український передромантик. Бароко й романтика - це ті стилі, які наклали на український дух найбльший відбиток. Як на мене, Сковорода є еталоном високої української культури, про існування якої ми мало знаємо, а весь час сповзаємо на те, що легше - легенди, перекази, шаровари, пісеньки. На всіх імпрезах обов'язково бандури, співочі колективи і дуже спримітивізований образ української культури. А Сковорода абсолютно не селянський філософ. При тому, що в народі його пісні знали, починаючи від територією Росії і закінчуючи сучасною Польщею. Дехто дивується як та гумористична мораль Сковороди могла бути близькою народові. Але ж в нас і про народ уявлення дивне - "дурко-малорос шмарклі втирає". Хоча наш народ не такий і простий".
З іншого боку, вважає Ушкалов, Сковорода сам себе "витягнув" із селянського середовища ще за життя:
"Простий смертний не стане читати діалоги і трактати Сковороди. Перед смертю він уклав реєстр своїх творів. І цікаво поглянути які там радикальні ножиці між тим, як ми сьогодні сприймаємо його творчості. Але в реєстрі самого Сковороди немає ані божественних пісень, ані байок. Там є ті твори, які він вважав найважливішими. Це твори, які присвячені тлумаченню святого письма, біблійній герменевтиці. Твори, в яких я не все можу пояснити. Там настільки глибока індивідуальність, що я не можу цього пояснити".?
3 
1
Коментарі
13