Підручник історії України має бути написаний "без сліз і соплів"

 

Шкільні підручники з історії України необхідно кардинально змінити, вважає доктор історичних наук, професор Наталя Яковенко. Кілька років пані Яковенко входила до групи, яка розробляла нову концепцію підручника історії. Сьогодні вона є не затребуваною, адже Міністерство освіти, за словами Яковенко, має інші пріорітети, ніж розробка сучасноого підручника.

Однак, на її думку нові підручники рано чи пізно вийдуть, тому що в суспільстві вже є запит на них - на відхід від "історії плачів".

Школярі з нових підручників дізнаються про українців "як про повноцінний народ, який все життя був у Європі. Ми постійно робили такі акценти. До прикладу, один з уроків для 5 класу поданий в легендах. Перша частина - короткий інформативний текст, без „сліз і соплів". А друга – це картинки, до яких ми підібрали три легенди про створення міст. Рим, Краків і Київ. Рим – це все європейське. Краків – "підкреслено", хто є нашим другом. І Київ. Отже, ми такі, як усі. Але "такі, як усі" не невідомо де, а від Риму до нас", - сказала вона в інтерв'ю.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Учню не потрібно говорити "в лоб": "Люби Україну" - Яковенко

Наталя Яковенко навела приклади, як у новому підручнику можуть бути висвітлені інші періоди.

"В розділі про Хмельниччину коротко викладаються бойові дії, - додала вона. - Вказано кількість жертв, у тому числі серед мирного населення. Дуже важливо, описуючи війну, прищепити відразу до воєн і милосердя до тих, хто не воює. Самі події описано в контексті непорозуміння між Річчю Посполитою і козаками. Козацтво – це, звісно, важлива героїчна складова, але Річ Посполиту вони розвалили. Це були нерозв'язні протиріччя – шляхта не могла допустити, щоб ще хтось і в такій великій кількості отримав такі самі права, як і вона. А козаки не могли без цього бути, бо почували себе лицарями. Польські історики зараз говорять: „Ой, яка дурна шляхта. Треба було дати козакам ті права". Але ж задом наперед історію не переробиш".

Історію 20 століття, незважаючи на короткий проміжок часу, що минув, також можна подати з точки зору постійної належності України до європейської спільноти.

"Якщо теми складніші - скажімо, ОУН і УПА. Це вже старші класи, можна на серйозному рівні говорити. Є пропозиція, що перед тим має бути урок про міжвоєнний вірус тоталітаризму. Тобто, має бути розглянуто визначальний контекст політичної свідомості у міжвоєнний період. Бачимо наслідок Першої світової війни, потребу в сильній руці, причому скрізь – Іспанія, Франція, Італія, Німеччина, Румунія, Угорщина, балканські країни. І в нас. Тоді вже переходимо до диверсійних актів ОУН. Сучасний учень 11 класу розуміє, що це тероризм, який зараз у світі засуджують. А розповісти про це потрібно. Але якщо він добре вивчить урок, то зрозуміє, що тоді майже всі були терористами. І ми такі були, як усі. На відміну від наївного викладу в теперішніх підручниках, що ми завжди були не такі, а завжди перші і найкращі. Ми ніколи цього не доведемо, бо так, на жаль, не було. Ми такі, як усі, й це потрібно дуже сильно замішати на європейській свідомості. Прищепити те, що ми завжди були частиною цієї великої європейської історії", - закінчила історик.

Повне інтерв'ю читайте у журналі "Країна" № 161 28.02.2013.

×