Gazeta.ua дізналася, чим відрізняються діти 20-го і 21-го столітть.
Олена Равкіна, 40 років, м. Херсон, вчитель англійської мови:
- Як порівняти сучасних учнів і мене саму 30 років потому? Хоча це теж саме, що порівнювати античну статую та сучасне мистецтво. Як сказати краще-гірше? Вони просто різні. Так і діти. Ми були інфантильні, і вони також. Ми були забудькуваті і часом безвідповідальні, і вони так само. Ми "не все вчили", і вони не дуже переживають. Вважається, що ґаджети змінили світову філософію, і навіть світ. Ми писали кульковими ручками, а я ще й пам'ятаю чорнила. Сучасні - у планшетах, мобільних, ноутах. Ну і що? Це вплинуло на те, що пишуть? Аж ніяк. Зараз необмежений доступ до будь-якої інформації. Але , може один-два відсотки того, що шукають, для навчання. Все інше просто trash. Висновок: фізично та психічно сучасні діти слабкіші, підлітки емоційно недозрілі та ще й гіперактивні. А ще вони надзвичайно залежні від "комфортності", яку створили комп'ютери.
Олена Захарченко, 39 років, м. Київ, письменниця:
- Кажуть, сучасні діти ледачі та постійно втуплені в свої телефони і планшети. А ми грались на вулиці і мали багато друзів у дворі. Мені здається, що це занадто чорно-біло. Сучасні школярі теж грають у дворі і мають повно друзів. Просто крім того, вони ще граються в мережеві ігри, спілкуються не тільки коли в школі, а у вайбері та соціальних мережах. Але від цього їхнє спілкування не міняється суттєво. Однак відмінності є. Вони в іншому. Ми мали ще залишки радянської системи: строєний крок, бойові пісні, вся ця міліарна романтика з піонерами-жовтенятами, а в них цього нема зовсім. Ще – для них відкритий увесь світ. Ми нічого не знали про інші країни, а вони з малечку літають з батьками на відпочинок у різні країни світу. Від того вони мотивованіші на навчання. Ми не розуміли "нащо нам та англійська", а вони дивляться мультики англійською і переписуються з онлайн-друзями з гри з далеких країн. У сучасних дітей є інтернет. Вони самі вчаться, шукають те, що їм цікаво. Ми теж могли, але це було важко – спробуй умов батьків віддати тебе на гурток, якщо вони весь час повторюють "і хто тебе возитиме?", "а уроки коли?" а тут хочеш – вчись, не виходячи з хати.
Тетяна Коширець, 33 роки, м. Луцьк, вчителька історії:
- Ми всі відчуваємо, як стрімко змінюється світ навколо нас. Разом з ним змінюємося і ми. Постійні потоки інформації, вільний доступ до інтернету, культ особистості в сенсі вміння реалізовувати себе, знаходити справу до душі, бути гнучким до постійно змінних реалій. Одна справа, коли в таких реаліях опиняється доросла людина із вже сформованим світоглядом, принципами, вміннями та навичками. Зовсім інше – коли у вирі пропозицій та вседозволеності опиняються діти. Нинішня учнівська молодь значно сприйнятливіша до новацій, технічних можливостей, які сьогодні доступні. Вони активно використовують ґаджети у процесі здобуття освіти. Сучасні учні навчаються за принципом "цікаво – роблю, не цікаво – не роблю". Тому авторитет в такому учнівському колективі може здобути лише той вчитель, для якого робота над собою, самоосвіта – це теж стан постійний.
Світлана Привалова, 31 рік, м. Київ, головний редактор арт-видавництва "Nebo BookLab Publishing":
- Ніщо так не старішає людину, як скарги на теперішню молодь. Нахабно забула чий це афоризм, але разом з тим - він тут доречний. Сказати, що я принципово відрізняюсь від свого сина в плані навчання, якому нині сім років і він ходить до другого класу, - думаю, що ні. Так, у нього є вже телефон. Він дзвонить подрузі і начитує з нею в парі пісеньку англійською. Знає, що таке всесвітня мережа і сьорфить в ютубі. Знімає селфі - відправляє по вайберу. І навіть якісь там огляди знімає про іграшки-супергерої. Але нещодавно сказав: "Ти була права! Читання - це така крутезна штука". Він почав читати першу серйозну книжку на сто п'ятдесят сторінок, Ліндгрен. Це було в потязі. Він півночі не спав, читаючи. Ну, скажімо, ми стрибали через скакалку на перервах у школі - вони сидять в телефонах частіше. Але коли виходять в сніг - біжать і верещать, сніжками кидаються. Єдине, що відрізняє нас - інформаційний потік. У школярів часто навантаження схоже на фб-стрічку - всього багато, а для чого власне така кількість - ми поки пояснити не можемо. Але вони мобільні у всіх сенсах. Вони це подолають.
Валентина Ободовська, 55 років, м. Одеса, вчитель історії:
- У свій час я була дуже активною ученицею, мене все цікавило. Хоч була й скрута, бо жила тільки з мамою, навчалася у сільській школі, але я завжди мала безліч книг, усіляких журналів... На це мама ніколи не жаліла коштів. Так виховувала мене, що без знань буде важко в житті. Сьогоднішні діти різні. Інші вже, навіть не через п'ять- шість років, а через два-три. Мабуть, через те, що в світі дуже швидко все змінюється. І якщо вчитель не відчуває цих змін, не прагне сам продовжуватися вчитися, то такий вчитель не протримається надовго в школі. Усю необхідну інформацію діти швидко знаходять. А ось аналізувати, мислити критично - це треба навчити, показати приклад. Проблеми завжди є. З одного боку, ніби й добре, що є тестове оцінювання, а з іншого... Десять років тому, коли діти письмово давали відповідь на відкриті питання, вони більш образно трактували свої думки. Сьогодні - технології зробили своє. Відповіді - коротко, стисло. Знаєте, діти як діти. Час такий.
Назарій Томчук, 33 роки, м. Житомир, журналіст:
- Два покоління, які кардинально відрізняються і при цьому такі ж схожі. Я представник обох столітть - і двадцятого, і двадцять першого. Зараз молодь інша, ніж були ми – і це зрозуміло. Ми були дітьми вулиці. Нинішні – це діти домашніх комп'ютерів та ґаджетів. Ми – говорили, спілкувались офлайн, тепер в основному молодь розмовляє онлайн, навіть з друзями, і навіть, коли поряд одне одного. Та все ж є і спільне, так би мовити, вічне – ми всі закохувались, навчались, прагнули чогось досягти. Були теж інфантильні та наївні. Але прагнули жити. Єдине, що додам ще – зараз більше можливостей та фінансової спроможності. У нас з цим було складніше в рази. Тому вірю, нинішня молодь зможе кардинально і більш успішніше побудувати не лише власне життя, а й нашу країну.
1 
79692
Коментарі