"Російський флот зазнає поразки в Чорному морі" - Павло Лакійчук

Західні ЗМІ формують суспільну думку, а політики на неї спираються у своїй діяльності. Тому насамперед треба працювати з медіа. Росія переходить в інформаційний контрнаступ, висувають потрібні їм меседжі. Потужний інформаційний вплив викликає відповідну суспільну реакцію. А на неї реагують західні політики.

Пріоритет у нас один - треба просувати нашу позицію, ділитися правдою про злочини росіян, не бути пасивними. Стосується і дипломатів, і журналістів. Це все може вплинути на бачення ситуації західним суспільством, на підтримку України. Вона важлива не тільки тому що ми розраховуємо на західну зброю. Це також і санкції, і питання членства Росії в міжнародних організаціях. Тому що там Москва може просувати свою викривлену позицію.

 

Це знову залежить від роботи наших дипломатів, політиків із західними партнерами. Залежно від того, як ми скеровуватимемо суспільну думку, відповідно діятимуть іноземні політики.

Багато кому не подобається форма роботи нашого посла в Німеччині Андрія Мельника. Вона їм вдається агресивною. Західні колеги кажуть, що він надто недипломатичний. Насправді інших шляхів немає, коли переконати політиків не вдається. Залишаються тільки жорсткі способи приведення людей до тями. І не треба казати, що Україна не має права вимагати нічого від Заходу.

Часто все зводять до статистичних даних - скільки у кого танків, гармат чи солдатів. І на цих підставах роблять невтішні висновки. Низка розвідок провідних держав, зокрема, британці, американці, саме на таких розрахунках передбачали перемогу Росії протягом трьох днів. Коли цього не сталося, вони були вимушені переглядати свої хибні висновки і враховувати інші фактори.

Перемогу на війні кує солдат. Наші люди мають високу мотивацію та здібності - це визначає перемогу. Наявність артилерії та танків - життя наших солдатів. Це важливий момент - насичення війська сучасними засобами ураження. Він врятує тисячі життів. На цьому треба наголошувати. Тобто важливіше, щоб були навчені і підготовлені люди.

Так, противник дійсно має, можливо, 10-кратну перевагу у засобах вогневого ураження. На Сіверськодонецькому напрямку це почалося фактично з квітня. Потужні обстріли і Сіверськодонецька, і Лисичанська руйнують все підряд. Ворог не замислюється, щоб кожен снаряд влучив у ціль, діють по-російськи – руйнують усі населені пункти. Це не їхня земля - їм не шкода.

Сіверськодонецьк - це невелике місто. А значна частина його - промзона. Я би не говорив, що противник захопив центр Сіверськодонецька. Частину міста точно утримують росіяни. Промзону - наші бійці. А більшість - це зона бойових дій.

Ворог зміг зруйнувати всі три мости до Лисичанська. Останній міст постійно обстрілювався, але ним можна було здійснювати рух. Зараз стоїть під загрозою забезпечення наших військ. Евакуацію населення робити неможливо. Це поганий симптом.

Але річка зараз обміліла і, можливо, ми вже знайшли інші шляхи постачання засобів і підтримання зв'язку з гарнізоном у Сіверськодонецьку. Я впевнений, що Маріуполя із Сіверськодонецьком не буде. Там ворог за лічені дні захопив дуже широку смугу фронту і відтіснив наші війська на сотні кілометрів. Сіверськодонецьк у зовсім іншому стратегічному положенні - поряд Лисичанськ, тактичне положення якого має низку переваг як для оборони, так і для підтримки гарнізону через річку.

Росія намагається оточити і Лисичанськ, і Сіверськодонецьк вже багато тижнів. Хочуть перерізати дорогу на Бахмут. Нам треба приділяти цьому особливу увагу, адже оточення буде оперативним успіхом ворога.

Вони наступають і з півдня, і з півночі. Це класична спроба взяти в кліщі - якщо говорити за старими підручниками оперативного мистецтва. Ймовірність у них є. Але є великий шанс, що ми не дамо їм цього здійснити. Адже "щупальця", які росіяни висувають, можна оточити також.

Лисичанськ значно зручніший для ведення оборони, ніж Сіверськодонецьк. Особливо після втрати позицій на лівому фланзі. Там, де панівні висоти над містом. Оборону вести складніше і військові притиснуті до річки позаду. У Лисичанську є потужна водна перешкода попереду, потужні фланги. Місто на панівній висоті. Це зовсім інша позиція для оборони. Можливо, завдання гарнізону Сіверськодонецька - дати час на створення міцної лінії оборони позаду.

З точки зору політики - і для нас, і для росіян Сіверськодонецьк важливий. Для Путіна це стане перемогою, як було з Маріуполем. Для нашого державного керівництва утримання адміністративного центру Луганщини має символічне значення. Але я хотів би, щоб переважала думка військового командування.

Активність Росії з надходженням зброї зменшиться. Але це не убезпечить від ракетних ударів. Тому що ударів "Калібрами" безпосередньо з Чорного моря зараз здійснюється менше на 30 відсотків від усіх ударів крилатими ракетами. Значна частина - це удари стратегічної авіацією з акваторію Каспійського моря, над територією Росії, над акваторією Чорного моря з дальніх бомбардувальників.

Навіть якщо ми виженемо росіян у східну частину Чорного моря, це не зменшить радіус дії їхніх ракет. Тут треба знищувати носії крилатих ракет та їхні бази зберігання.

Що стосується блокади моря - ми матимемо ще більше протикорабельних ракет. Але й у ворога вони будуть. Він продовжуватиме погрожувати потопити цивільні судна. Вирішити це питання можна тільки за допомогою коридорів безпеки, які забезпечуватимуть кораблі третіх країн. Які будуть готові до ракетної відповіді.

Щоб виграти битву за Чорне море, треба нейтралізувати Чорноморський флот. Він базується в тимчасово окупованому Криму. Якщо виженемо його кудись до Новоросійська, то Чорне море буде розблоковане.

Із Азовським складніше. Це море мало того, що закрите Керченською протокою, яку контролює Росія. Все узбережжя його – або територія РФ, або тимчасово окуповане Росією. Для розблокування потрібно звільнити Крим.

Можна згадати, що 2014-го був проєкт "Новоросія". Україну хотіли відрізати від моря. Тоді це дозволило б домінувати Росії в регіоні. Навіть Туреччина, яка тримає ключ від чорноморських проток, тоді втрать вплив.

З економічної точки зору, левова частка експорту та імпорту здійснювалася через морські порти. Вкрасти Маріуполь і Бердянськ - це 12 відсотків всіх наших морських перевезень. Заблокувати Миколаїв і головні порти Одеської агломерації, захопити Херсон – це 80 відсотків. Частково збалоковані порти на Дунаю. Вони маленькі і складають незначний відсоток наших перевезень. Заблокувавши наші порти, Росія намагається знищити нашу економіку. Хочуть нас придушити.

Цей дійсно міф. Чорноморський флот - це частина російського військово-морського флоту. Він у порівнянні з провідними флотами світу нічого собою не являє. Це переважно застарілі кораблі. Авіаносний крейсер "Адмірал Кузнецов" вже сьомий рік перебуває у перманентному ремонті. "Петр Великий" – ще старіший, вже історична реліквія. Говорити про те, що російський флот може відновити свої позиції періоду холодної війни – це щонайменше перебільшення.

Зараз російський флот отримує поразки в Чорному морі від України. В цій водоймі ніхто не мав реальних сил, щоб боротися з Росією. Це була лисиця в курнику, яка могла дозволити собі все що завгодно, бо не було вовка.

Нам потрібно буде бути "санітарами" Чорного моря. Ми - мирна держава. Відновимо флот, щоб могли себе захистити від непередбачуваних сусідів. А інших ворогів, крім Росії, Україна в цьому морі не має. Тому не буде ні політичного, ні військового сенсу перетягувати з кимось канат. Коли Росія зазнає поразки, військово-політична ситуація у чорноморській зоні радикально зміниться. Кораблі дальньої морської дії будуть потрібні для участі у навчаннях із підтримання безпеки з нашими союзниками.

У 1990-х нам дісталися військово-морські сили, що були уламком Чорноморського флоту Радянського Союзу. Він був незбалансований та недієздатний. І до того ж старий. Після захоплення Криму настав період, коли ми могли би збудувати новий флот. Але на сході нависав страшний ворог, і флот був на другорядних позиціях. Тільки пару років тому за підтримки британців та американців з'явилося певне бачення того, який флот буде потрібний.

Між військовими моряками триває суперечка, який флот нам потрібен. Всі сходяться на тому, що нам потрібен той, який зможе забезпечити безпеку нашої держави у Чорному морі. А чи має сенс розвивати флот дальнього моря - тут ще йдуть суперечки.. Головне - захистити себе ефективно, надійно і надовго.

Війна триває вісім років. Є періоди бойових дій високої інтенсивності, є - позиційної війни. Зараз не бачу підстав для переходу в окопну війну. Це призведе тільки до того, що ворог зможе накопичувати нові сили. І знову завдати удару, який може бути ще гіршим.

Безумовно. В тому й полягає найскладніше. Або виженемо ворога зі своєї землі, або втратимо ще 20 відсотків України, а потім ще.

Росіяни хочуть досягти всіх цілей своєї "воєнної операції". А це ліквідація української держави. У нас задача - вистояти і відкинути ворога. Звільнити всі окуповані за вісім років території. Ні Ростов, ні Воронеж нам не треба.

Є ймовірність і зниження, і збільшення. У Росії - великий мобілізаційний ресурс і вона його повністю не використала. Чи піде Путін на загальну мобілізацію, чи оголосить війну - цього ніхто не знає. Чи навпаки, Кремль може задовольнитися украденим півднем та сходом і просуватиме меседжі, що на цьому етапі можна припинити бойові дії і вогонь – як це було вже декілька разів.

Якщо воєнні дії розвиватимуться у такому ж ключі, в якому розвиваються зараз - без серйозних зламів і переходу ініціативи - тоді послаблення наступу можливе. Якщо росіяни витрачатимуть сили на північнолуганському напрямку, ЗСУ можуть перейти до стратегічних контрнаступальних операцій на інших ділянках фронту. Бо сили Кремля будуть послаблені. Противник має знати, що маємо на меті звільнити всю свою територію.

Якщо росіяни досягнуть успіху під Сіверськодонецьком і Лисичанськом, зможуть оточити й блокувати наше угруповання. В подальшому перегрупуються і розвиватимуть наступ на Миколаїв чи Кривий Ріг. Такий розвиток подій також можливий.

Україна колись оголосила себе позаблоковою державою. На одинака легко напасти ворогу. Тільки включення у потужну систему колективної безпеки гарантує захист. Не дарма шведи і фіни вже зробили такий висновок із широкомасштабного нападу на Україну. Нам теж треба.