"До нас парафіяни всіх конфесій приходять. І римо-католики, і православні, навіть свідки Єгови. Усі хочуть до чудотворної ікони помолитися", — отець Андрій Лукачик, 30 років, у понеділок зранку відчиняє двері греко-католицької церкви Успіння Пресвятої Богородиці в місті Глиняни Золочівського району Львівщини. 75 років тому на Святий вечір тут засвітився запрестольний образ Розп'яття Ісуса Христа.
У Глинянах живуть шість тисяч людей. Зі Львова маршрутки ходять тричі на день. Інколи паломники доїжджають до траси, від неї 9 км — пішки.
У місті є дві церкви та костел. Дерев'яний храм Успіння Пресвятої Богородиці стоїть у центрі при дорозі. На стіні напис: 1749 рік. Місцеві стверджують, що храм збудували раніше. На церковному подвір'ї ростуть два ясени. Кажуть, їх посадив Богдан Хмельницький.
Усередині є 5-ярусний позолочений іконостас першої половини ХVІІІ ст. По центру вівтаря під склом розмістили ікону Розп'яття. Мирянам заборонено заходити у вівтар, та у цій церкві покійний митрополит Андрей Шептицький дозволив. Паломники на колінах повзуть до образа. Піднімаються східцями, кладуть руку на ікону та моляться. 1936 року від неї полилося дивне світло.
— То сі стало на Святий вечір, — згадує 88-річна Михайлина Демчишин. — Мені тоді було 14 літ. Діти бавилися в хаті й побачили через вікно, шо в старенькій церкві горить якийсь вогонь. Тоді в Глинянах електрики не було, то ніхто не знав, відки то світло. По образу ніби хтось батарейкою світив навскіз знизу доверху, а потім зверху донизу. Так світило три дні свят. Потім образ став як новий: блискучий, файний. Почали правити молебень. Ми тоді під Польщею були, тут багато поляків жило. Вони обурювалися: "Хіба тільки в тій церкві єсть Бог? Больше нігде нема Бога?". Люди йшли до церкви, шандарі (поліцейські. — "ГПУ") виганяли. Казали, що тут стеля може завалитися. Священик викликав комісію з Кракова. Три ксьондзи розглядали образ під лупою. Один каже: "Тут людська ренка (рука. — "ГПУ") не робила ніц. То цудо (чудо. — "ГПУ") Бозке".
1938-го Папа Римський Пій ІІ надав церкві право проводити відпусти у свята Вознесіння Христового, Пресвятої Євхаристії, Різдва Івана Хрестителя, Успіння Пресвятої Богородиці та Воздвиження Чесного Хреста. Згодом Андрей Шептицький дозволив храму проводити 12 відпустів на рік. Із 1936-го по 1939 рік тут зафіксували три тисячі зцілень завдяки образу.
— Пам'ятаю, дивлюся, біля церкви зупинилася фіра, — говорить Демчишин. — Два чоловіки та жінка зняли якесь рядно, а там хтось скручений сидить. Його до церкви занесли. Через деякий час виходить хлопчик 17 років. Кричить: "Люди, дивіться, мене сюди принесли, а тепер я вийшов своїми ногами. Я щасливий, мене Ісус Христос вислухав". У нього сльози були на очах. За ним мама несла милиці.
У храмі молиться 40-річна Ярослава П'ятачук із міста Моршин. Вона організовує сюди паломницькі поїздки.
— Якось зібрала людей, зранку мали їхати. Ввечері випадково вилила на себе окріп. Усе тіло пекло. Та від поїздки не відмовилася, — пошепки розповідає. — Обмотала тіло бинтом і зібралася на прощу. Цілий день молилася. Наступного ранку розмотала бинт, а там усе позаживало.
— Одна жінка з Івано-Франківщини вісім років була прикута до ліжка. Коли її піднесли до Розп'яття, побачила Ісуса Христа й Богородицю. Встала та пішла. Інша молитва вилікувала від раку. Досі лікарі дивуються, — додає священик. — У Глинянах не один раз Бог проявляв свою присутність. 1886 року тут була велика пожежа. Згоріло все середмістя. А над храмом з'явилася постать Божої Матері в блакитному вбранні з рожевим відтінком. Над церквою широко розвела руки. Вогонь валом доходив до храму і відкочувався назад. Згоріло все, церква залишилася непошкодженою. За воєнних часів не один раз місто обстрілювали. У храм жодна куля не влучила.
150
СТІЛЬКИ останків канонізованих церквою святих торік зібрав отець Павло Василів, 27 років. Здебільшого перевіз їх із Ватикану. Батько Василіва є настоятелем греко-католицького храму Святої Анни в місті Борислав на Львівщині. Мощі зберігають там. Останкам святого Домініка моляться молоді жінки. Вірять, це допомагає від безпліддя. Мощі святої Анни-Марії Таїжджі оберігають від зрад і розлучень. Святої Єлизавети Канорі Мори — охороняють родину.
Хресна дорога на Страдецькій горі має статус Єрусалимської
На Львівщині є ще п'ять місць, куди здавна масово їздять паломники.
— На лівій долоні у мене виникла ґуля. Щодня більшала. Не знала, що то таке. Коли помолилася до чудотворного образу Діви Марії з Ісусом у селі Унів, рука стала чистою, — розповідає місцева Леся Решетівська, 26 років.
Унів Перемишлянського району — відомий духовний центр Галичини. В другій половині ХІ ст. польський шляхтич Олександр Лагодовський уві сні побачив Богоматір, яка йому показала цілюще джерело біля монастиря. Зранку він обмився водою і зцілився від тяжкої хвороби ніг. Із вдячності побудував кам'яний монастир. Тоді над криницею засяяв образ Матері Божої. Монастирю надали статус лаври.
У монастирі в селі Крехів Жовківського району є ікона Матері Божої Крехівської. Спочатку вона була власністю родини Красовських зі Львова. Вони передали її до монастиря після того, як їхня сліпонароджена донька Олександра перед нею почала бачити. 1688 року на цій іконі протягом чотирьох тижнів невпинно виступали сльози, а над церквою з'явився вогняний стовп. Того року ікону оголосили чудотворною.
У лісі біля присілку Заглина села Монастирок Жовківського району б'є джерело. У XIV ст. над ним явилася Богородиця. Відтоді воду вважають цілющою.
Монастир у селі Страдч Яворівського району — єдиний, який до наших днів зберіг свій первинний вигляд. Збудували його у печері наприкінці ХІ ст. 1243 року монголи знищили поселення і вбили ченців. Решта людей сховалися в ходах лаври. В архівних документах написали, що Мати Божа заслонила собою вхід і сказала: "Не руш! Стіна". Після цього в монастирі намалювали ікону Матері Божої "Нерушима стіна". Вона прославилася багатьма зціленнями. Хресній дорозі на Страдецькій горі Папа Пій ІІ 1936-го надав статус Єрусалимської.
26 квітня 1987-го 12-річній Марії Кізим на балконі парафіяльної церкви у селі Грушів Дрогобицького району з'явилася Мати Божа. Явлення тривали до свята Вознесіння.
Богородиця повставала поперемінно в блакитному та чорному одязі. Закликала молитися за мир та навернення, щоб запобігти третій світовій війні.
Юлія ЛІПІЧ
Паломницька поїздка коштує від 90 гривень
Працівники Львівського краєзнавчого центру "Паломник" при фонді Святого Володимира щонеділі організовують поїздки у святі місця.
— Усі тури по області в нас одноденні. Виїжджаємо зранку о восьмій, повертаємося ввечері о сьомій-дев'ятій, — розповідає методист центру Галина Умблат, 41 рік. — Перед кожною поїздкою складаємо кошторис. Рахуємо вартість палива, кількість людей. У середньому виходить по 90–110 гривень із паломника. Люди беруть канапки, термоси з чаєм. Можемо по дорозі зупинитися, аби перекусити.
Керівник львівської громадської організації "Підкова" 30-річний Ігор Губіліт влаштовує сім паломницьких турів по Львівщині. В автобус сідають 17–18 осіб. Із кожного — 110 грн.
— Для дітей робимо знижки. Якщо сидять у мами на колінах, то беремо 90–95 гривень, — каже. — Якщо людина із собою не взяла харчів, її погодують у монастирі.
3 
1
Коментарі
3