Торік депутати облради на сесії визнали незадовільною роботу головного лікаря обласної клінічної лікарні Михайла Гички, 53 роки. Наполягали на його звільненні. Гичка досі очолює заклад.
О 15.30 у вівторок Михайло Михайлович із колегами виходить із робочого кабінету. Щойно закінчилася 1,5-годинна нарада. У кутку стоїть великий годинник. Щопівгодини б'є час. Сідаємо за довгий стіл, на якому лежать документи.
— Після депутатських заяв створили тимчасову комісію для перевірки роботи у лікарні, — починає розмову. — Дивуюся, навіщо вона була створена, бо раніше приходила планова фінансова інспекція, перед тим позапланова. Ніяких порушень не виявили. Комісія також дійшла висновку, що жодних зловживань із боку головного лікаря немає. Торік пролікували близько 34 тисяч хворих. Провели 20 тисяч операцій.
На сесії говорили, що з 30 ліжок для гемодіалізу (пристрій для хворих на ниркову недостатність. — "ГПУ") використовують лише 16. Хоча фінансування виділяють на всі.
— У діалізному відділі стояли 16 робочих машин для амбулаторних хворих. 2010 року нам подарували 12 нових. Їх треба було десь розмістити. Розпочали ремонт. Хворих перевели в інші відділення. Тепер ліжка повернули. Кількість хворих на хронічну ниркову недостатність збільшується не по днях, а по годинах. Пристрої працюють цілодобово, відпочивають лише в неділю. Їх треба постійно ремонтувати, на це не закладають грошей. У нас є дистанційні відділення хронічного гемодіалізу в Дрогобичі та Червонограді. Хочемо відкрити ще в Яворові — з цього району найбільше хворих.
Дві пацієнки на штучній нирці народили дітей. Двоє на гемодіалізі живуть понад 20 років, працюють. Більше нікого не будемо брати на плановий діаліз. Сьогодні завідувач відділення написала рапорт. Каже: "Люди мене проклинають. Бажають, аби діти похворіли". Такі пацієнти дуже агресивні. Знають: якщо два-три рази пропустять гемодіаліз — помруть.
Казали, що замість нового МРТ-апарата ви купили старий. Різницю, мовляв, привласнили.
— Купив два нові апарати. Виявилося, закупив їх за нижчою ціною, ніж продають в Україні. Тому з'явилися підозри.
Обласний лор вимагає за лікування 200 гривень. Як діяти пацієнтові у такій ситуації?
— Потрібно звертатися у поліклініку за місцем проживання. Там є всі спеціалісти. Вимагають гроші — не давати. У медицині нема тарифів. Є телефони, за якими можна поскаржитися. Останній раз дзвонили, коли у пологовому вахтер роздавав халати за 5 гривень. Ми його звільнили.
Вважаю, медицина повинна бути платною. У касі збирається певна сума грошей. Колегіально вирішуємо: за них купити МРТ-апарат чи бронхоскоп. Ось маю розцінки на медичні послуги. Загальний аналіз крові — 40 гривень, сечі за вісьмома параметрами — 17 гривень, повний — 20 грн. Гроші підуть на реактиви, лише 10 відсотків — на потреби лікарні. Кардіограма — 17 гривень — на світло та папір. 8 гривень лікареві від пацієнта піде на зарплату. Хворий бачив би прайс, нікого не мав би боятися.
Чому такі дорогі пологи?
— Нормальні пологи — природний процес, тому нема за що платити. Лише в обласній лікарні народжують вагітні з патологією. Зараз 70 відсотків майбутніх мам хворіють. Одна лежить четвертий місяць. День — притомна, день — у комі. Цілою лікарнею за нею стежимо.
Медики скеровують пацієнтів по ліки у власні аптеки або до друзів-фармацевтів. Як вирішуєте цю проблему?
— Нічого не можемо зробити. Приватні аптеки мають своїх агентів, які домовляються з лікарями. На кожній адмінгодині всім завідувачам віділень кажу: "Хоча ви з того маєте, але дайте вибір хворому". Доктор має написати рецепт. Із ним пацієнт іде у будь-яку аптеку. Якби мене кудись скеровували, я принципово би пішов в іншу аптеку.
Більшість студентів медуніверситету — діти заможних батьків. Ви пішли б лікуватися до молодого спеціаліста?
— Студент, який вступив, бо того хотіли батьки, лише отримає диплом. Лікарем він не стане. Інколи молоді знають більше, ніж лікар-пенсіонер. Користуються інтернетом, володіють іноземними мовами, вільно спілкуються з колегами із закордонних клінік. Дивуюся, як то вчаться за гроші. Коли я вступав, не було хабарів. Мав підвищену стипендію — 56 рублів. На четвертому курсі працював фельдшером в інфекційній лікарні, отримував 112 рублів.
У вас просять, аби взяли випускника на роботу?
— Щодня. Але в лікарню скеровує Міністерство охорони здоров'я. Тут обмежена кількість медиків, дехто працює на 0,25 ставки. Є вакансія неонатолога. Ніхто не хоче, бо то важка праця. У нашій лікарні багато пенсіонерів. От подивіться, — показує аркуш із прізвищами лікарів. Декого виділено світло-зеленим кольором. — Це люди, які не хочуть підвищувати кваліфікацію. Чоловік 1938 року народження, не знає комп'ютера, але я не маю права його звільнити. Маємо 85-річного лікаря. Кажу, що йому пора на пенсію. Він мені: "Я консультую хворих". Пенсіонери мають іти на заслужений відпочинок. Тоді всі молоді будуть улаштовані.
Звільняли когось через помилку в лікуванні?
— Не звільняв, але догани давав. За лікарську помилку можуть зняти категорію — з вищої на першу. Для звільнення треба, аби була відкрита кримінальна справа. За мого керування, — стукає по дерев'яному столі, — такого не було.
Кажуть, що ви до пацієнтів — своїх земляків зі Старосамбірського району — краще ставитеся, ніж до інших.
— Для мене всі рівні. Буває, земляки дзвонять, я їм допомагаю. Пацієнтів із віддалених районів — Старосамбірського, Турківського, Сколівського — треба в першу чергу приймати. Аби сюди добратися, встають о другій ночі. У суботу "швидка" привезла мужчину з Турківського району. Він п'ять днів не їв. Ми його нагодували, дали 10 гривень, відправили додому.
Що нового в лікарні?
— Ще 2010 року хірурги почали робити операції хворим на цукровий діабет лапароскопічним методом. Він полягає у зменшенні об'єму шлунка. На сьогодні провели близько 50 таких операцій з добрим результатом. Зараз завершуємо ремонт у кардіохірургії — буде один із найкращих центрів в Україні. Виходили 670-грамову дитинку. Вже має 2300. Найменший пацієнт важив 500 грамів. Тепер у нього все добре.
2 
1
Коментарі