Кілька років тому моїй кумі закортіло видати мене заміж за іноземця. Я не противилася. Ми вибрали кілька звабливих фоток, де я в коротенькій сукенці, й відіслали в Нову Зеландію. Там живе подруга куми - Таня. Вона познайомилася з новозеландським хлопцем в інтернеті. Дейв приїхав на оглядини. Потім Таня махнула через півсвіту в гості, щоб покататися на конях і покупатися в океані. Так і залишилася. Тепер варить варення з ківі на своїй фермі й виховує двох доньок.
За влаштування моєї долі Таня взялася серйозно: розмістила оголошення в місцевій газеті й на міжнародному сайті знайомств. В анкеті зазначила, що і я - з Нової Зеландії.
Першим відгукнувся жених із місцевого племені маорі. Плюгавенький із кущуватою рослинністю на голові. І закрутилось: араби, індійці, американці. Парижанин писав, що має двокімнатну квартиру, і одну з кімнат віддасть мені з донькою. Негр із Атланти гукав до себе. Німець із Франкфурта-на-Майні запевняв, що новозеландки - найкрасивіші.
Мені набридло писати однакові листи - про те, хто я і що люблю. Тому склала шаблон, який Таня розсилала претендентам.
Інтернету вдома не було, і я щовечора бігала на роботу. Відкривала темний офіс і підстрибом гнала до свого кабінету. Мене чекало побачення. Через півроку диких перегонів женихів набралося з півсотні. Із 27 країн. Цю цифру я запам'ятала, але заплуталася, кому що писала. Забула, хто з них малює химерні дерева, а хто - ганяє по Європі на мотоциклі. Потихеньку я позбулася всіх. Залишився тільки милий хлопчик із Нової Зеландії. Таня вже потирала руки, кажучи, що ми насадимо на островах мої улюблені калину й вербу. І буде друга Україна. Єдине, що засмучувало, - милий хлопчик висилав не свої фотографії, а знімки гелікоптерів, які він колекціонував.
Перед новорічними святами він написав, що їде до Австралії побути Санта-Клаусом на дитячих благодійних заходах. Це був останній лист. Я не запитала куди він зник, бо зустріла в реалі свого другого чоловіка. Звідкись узялася впевненість, що й милий хлопчик здибав когось, кому можна показати своє обличчя, а не гелікоптери.
А другої України не буває. Це я зрозуміла тоді ж, і почистила пошту.
1 
1
Коментарі
6