У Полтаві прощалися з полковником запасу 61-річним Валерієм Верескулом - одним із кращих льотчиків країни.
Він був останнім керівником 185-го гвардійского Кіровоградсько-Будапештського важкого бомбардувального авіаційного полку. Створив і в останні роки керував Полтавським музеєм Дальньої авіації.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Блогер розповів про свою смерть у соцмережах
На прощання прийшли кілька сотень людей.
"2004 року після навчань і запуску ракет у Баренцовому морі біля берегів США командир полку дізнався про розформування військової частини. Американці налякалися і швидко домовилися з українською владою про фінансування знищення унікальних літаків. Верескул 9 останніх років керував авіаполком і це для нього стало страшним лихом. Був просто стрес і не розуміння ситуації. Як можна було знищити свій власний захист? Літаки продали за копійки. Їх порізали на брухт. Валерій Валентинович вже тоді зазначив, що це великий прорахунок для України. Без неба не міг себе уявити. Був першокласним льотчиком. Ми з ним мали спільні вильоти. Був вимогливий і строгий під час польоту. А на землі постійно жартував. Гарно малював олівцем і фарбами. Мав до цього великий талант. Картини його схожі на фотознімки. Помер раптово. Сидів на дивані, відірвався тромб", - розповідає Костянтин Новиков, льотчик дальньої авіації.
Військовослужбовці вишикувалися в шеренгу. Попереду ходи несли нагороди й ордени.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бійця поховають на пагорбі Слави.
"Життя у Валерія Валентиновича було дуже цікаве. Мав сотні серйозних вильотів. В авіаполку на озброєнні були сотні ядерних боєголовок. Цілі династії льотчиків виховав. За штурвалом ТУ-22МЗ сидів понад 20 років. Саме ці унікальні літаки боялися в НАТО і раділи, коли українці їх порізали. Ресурс літаків, які базувалися в Полтаві, закінчувався 2017 року. Їх можна було модернізувати і для подальших вильотів. Та державі це було не потрібно", - каже Сергій Глущенко, командир ескадрильї Полтавського авіаполку.
"Верескула знали в цьому світі як аса. В цікавій манері навчав молодих пілотів - віддавав їм повне керування літаком. Спостерігав і виправляв тільки серйозні помилки. Після такої довіри льотчики легко вчилися й мали за честь бути в команді з легендарним пілотом. Музей авіації став його дітищем. За кожний експонат Верескул вів безпрограшні бої. Доводилося захищати унікальні літаки від посягань, бо їх давно хотіли забрати до Києва. Завжди був на ногах і займався справами. Його екскурсії не могли залишити без емоцій. Бо знав все про літаки, любив свою справу і дуже сумував за небом", - продовжив Сергій Глущенко.
У льотчика залишилися дружина й донька.
2 
1
Коментарі
2