Про північноамериканську хокейну лігу в радянські часи ми знали не так багато. Навіть не мріяли подивитися матчі по телевізору. Вишукували інформацію в радянській та іншій доступній пресі. Один із моїх дитячих друзів похизувався вирізаним із польського журналу кольоровим фото команди "Бостон Брюїнс" зі знаменитим Філом Еспозіто.
Мене ж цікавила ліга. Точніше – формула, за якою проводили чемпіонати НХЛ. З арифметикою в мене було все гаразд. Ще в молодших класах знав правила та регламенти практично всіх змагань в усіх видах спорту. Та НХЛ ніяк не давалася. Бо там був не просто чемпіонат, де команди змагалися одна з одною вдома і в гостях, і не просто кубок, де грали навиліт, а складніша система – із дивними для нас тоді термінами "дівіжн", "конференс", "плейоф".
Тоді в чемпіонаті НХЛ, власне, як і тепер, команди грали нерівну кількість матчів із різними суперниками. З одними командами – по шість разів на рік, з іншими – менше. І головне: кожна команда НХЛ проводила за сезон по 80 поєдинків. Після чого найкращі виборювали Кубок Стенлі. Кількість команд у чемпіонаті постійно зростала, змінювався склад "дівіжнів", а кількість матчів все одно дорівнювала 80. Розклад чемпіонату НХЛ був для нас недоступний – жили без інтернету. Тож я намагався самотужки вирахувати формулу, за якої вдавалося проводити чемпіонат так, щоб усі грали по 80 разів. У мене так і не вийшло.
Відповідь прийшла вже в новітні часи. Виявилось, організатори чемпіонату НХЛ ніколи не дотримувалися святого для нас правила рівності матчів між командами на своєму й чужому майданчиках. Це якби у сучасному футбольному чемпіонаті завжди грали по 30 турів, незалежно від кількості команд. Немає в НХЛ ніякої формули – де скажуть, там і грають. І жодних проблем і протестів. Бо з НХЛ ніхто не вилітає
2 
1
Коментарі