Чому Московія програє

Коли масштаби воєнної катастрофи московської армії в Україні буде вже неможливо приховати, це запустить незворотні політичні процеси в самій Російській Федерації

Головна та єдина причина війни – бажання Московії знищити Україну. І мова йде не лише про державу. Йдеться про українців як націю. Тобто метою війни є геноцид. Так було завжди – сама ідея московського імперіалізму заперечує існування українців як нації. Всі інші "вимоги" Путіна – нейтральний статус, "демілітаризація" – лише інформаційний мотлох, покликаний хоч якось виправдати брутальну агресію.

 

Минуло вже понад три тижні повномасштабної війни – і можна зробити перші підсумки.

Путінський бліцкриг провалився. Очевидно, план Москви полягав у тому, що Україна зазнає шоку й не зможе чинити організований опір. Населення зустрічатиме війська окупантів як "визволителів", політична еліта розбіжиться або стане на шлях колабораціонізму, армія відмовиться воювати, а поодинокі "нацбатальйони" будуть швидко розбиті. Таке враження, що кремлівські стратеги готувалися не до повноцінної війни, а до чогось на зразок військово-поліцейської операції. Путін і його найближче оточення стали заручниками власної ідеологічної манії, медійної пропаганди та фальшивої інформації від своєї агентури в Україні.

Реальність виявилася діаметрально протилежна – населення навіть у нібито "проросійських" східних та південних областях чинить шалений опір окупантам, політичне керівництво не злякалося й не розбіглося, ЗСУ та інші силові структури показали найвищий рівень героїзму та військової майстерності. Українська нація єдина як ніколи, бойовий дух – високий, окупанти зазнали неймовірно великих втрат і не змогли добитися стратегічної переваги на жодній ділянці.

До цього варто додати безпрецедентні західні санкції проти РФ, до яких вона була явно не готова ні морально, ні економічно. Фінансова катастрофа Московії лише починається, але її масштаби були несподіванкою навіть для найпесимістичніших московських прогнозистів. Повний дипломатичний і моральний колапс та перехід РФ до статусу світового ізгоя доповнює цю картину.

План А не спрацював, а плану Б у Путіна не було. Але цей план Б розробляється і впроваджується прямо зараз.

Треба чітко усвідомлювати, що Путін не відступить. Він зробив ставку і заклав на неї все. Втрачати йому фактично вже нема чого. Вийти з війни з поразкою – означатиме для нього швидкий і абсолютно неминучий крах. Він це розуміє, тому перебудовує свою тактику.

Якщо не вдається перемогти українську армію на полі бою – значить, ракетні удари, авіація та реактивна артилерія руйнуватимуть українські міста та інфраструктуру. Якщо не вдається зломити Україну нахрапом – значить, війна ставатиме затяжною й виснажливою. Якщо не вдається схилити українців до колабораціонізму – значить, буде терор на окупованих територіях і провокування політичного розбрату в тилу.

Сьогодні ми бачимо перехід саме до такої тактики. Війна не завершиться швидко. Морально треба готуватися не до тижнів, а до місяців виснажливого протистояння.

Перемовини з ворогом навряд чи дадуть хоч якийсь прийнятний результат. Поля для так званого компромісу просто не лишилося, й "перемовини" є лише частиною пропагандистської гри. Реалістичні ж інші варіанти.

Три складові української перемоги:

– Подальше загрузання московської армії в Україні та продовження її поступового розгрому. Не треба думати, що це може відбутися швидко. Але перші блискучі успіхи ЗСУ та бездарність командування окупантів показали, що цей сценарій абсолютно реальний. Українське військове керівництво проводить надзвичайно ефективну оборонну операцію і за нагоди буде готове перейти в контрнаступ. Постійний потік західної військової допомоги так само зіграє свою роль. Коли масштаби воєнної катастрофи московської армії в Україні буде вже неможливо приховати, це запустить незворотні політичні процеси в самій РФ.

– Продовження економічного руйнування та міжнародної ізоляції РФ. Не треба сподіватися, що це спровокує революцію в Московії. Але руйнуватиме економічну спроможність окупанта вести війну й поступово підриватиме легітимність путінського режиму. Разючий контраст між вмістом холодильника та контентом телевізійної пропаганди так чи так створить тріщини в моноліті "глибинного народу".

– Московія має багату історію палацових переворотів і царевбивств. Революція малоймовірна, а от внутрішньоелітний заколот не варто скидати з рахунків. Московська олігархічна верхівка звикла бути інтегрованою в західний істеблішмент. Уся піраміда московської корупції так само побудована за принципом "крадемо в Росії – витрачаємо вкрадене на Заході". Зараз ця верхівка втрачає все – капітали, статки, нерухоме майно, рахунки, навіть саму можливість вільного пересування. Не слід мати ілюзій, що палацовий переворот та усунення Путіна в той чи той спосіб – це питання найближчих днів. Але серія гучних воєнних поразок в Україні та остаточний економічний колапс РФ можуть зробити цей сценарій дуже ймовірним.

Україна повинна вистояти. Наша воєнна стратегія правильна і поки що працювала на відмінно. Ворог зазнає втрат, яких не було із часів Другої світової. Обидві чеченські війни, які тривали десяток років, – це вже ніщо порівняно з тим, що зараз отримують окупанти в Україні. ЗСУ знищили ворожої бронетехніки більше, ніж стоїть на озброєнні всього бундесверу.

За понад три тижні тотальної війни ворог не зміг знищити ані нашу ППО, ані нашу авіацію. Жодна наша бригада не втратила боєздатності. ЗСУ проводять блискучі точкові контрудари та знищують розтягнуті комунікації ворога.

Хоч би як дивно звучало, але час працює на нас.

Україна переможе.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

×