"Ізраїль може допомогти Україні. Але хто за це платитиме?"

2

УКРАЇНА ЗАРАЗ – КОРУМПОВАНА І ВІДСТАЛА КРАЇНА. ВОНА МАЄ ЗРОЗУМІТИ, ЩО НІЧОГО НЕ ЗНАЄ І НЕ ВМІЄ, Й ПОКЛИКАТИ ТОГО, ХТО ЗНАЄ І ВМІЄ, ПРИЙТИ І НАВЧИТИ ЇЇ – ВВАЖАЄ ІЗРАЇЛЬСЬКИЙ ЖУРНАЛІСТ МАРК ШТЕЙН

Яка зараз ситуація в Ізраїлі?

– Ізраїль живе від війни до війни. До повномасштабного миру далеко. З другого боку, ніколи в Ізраїлю не було такого вигідного становища, як зараз. В арабських країнах проти нього завжди був єдиний блок. А тепер вони розсварилися. Близький Схід посипався – бо штучно був створений. Тут є чотири великі держави: Іран, Єгипет, Туреччина й Ізраїль. Можемо ставитися до них краще чи гірше, але це – стабільні кордони. Решта – штучні. Навколо Ізраїлю немає жодної армії, що може завдати йому клопотів. Нема ворога, який би міг… Нема Росії поряд.

Пощастило?

– Наче так. Це що стосується зовнішньої політики. Всередині Ізраїль функціонує на принципах, на яких має бути збудована будь-яка країна. У владі всі одне одного не люблять, ревнують, стежать і доносять. Плюс політичні партії одна одну роздирають. Саджають депутатів, прем'єрів, мерів. Зверху триває боротьба бульдогів під килимом, але внизу люди цього не відчувають.

За такого розбрату можуть бути нормальні правила життя в країні?

– Постійна боротьба інтересів веде до певного консенсусу й напрацювання рішень, що влаштовують більшість.

Яким чином це забезпечує високий рівень життя?

– Є закони, на які можна покластися. В Ізраїлі кажуть: від шабата до шабата брат найоб… є брата. Тут дуже потужна незалежна судова система. Обманути когось – собі зашкодити. Кожен працівник і бізнесмен знає, що може звернутися в суд.

А з корупцією як?

– На жаль, є. Але корупція і безлад – ­різні речі. Мій товариш, заступник керівника автодорожньої компанії Ізраїлю, півтора року тому зустрічався з Азаровим (колишній прем'єр-міністр України. – "Країна"). Говорили про проекти, з українськими дорожниками пішли в ресторан. Ті кажуть: "Хочемо такі дороги, як у вас". Мій товариш відповідає: "Нема проблем. Але максимум, що можна викрутити – 10 відсотків" (відкатів. – "Країна"). Дорожники здивувалися, просять 50. Друг: "Це неможливо, є ж технологія". Ті посміялися: "Нах… я нам тоді ці дороги?" Все. Смачно поїли в центрі Києва і роз'їхалися.

Корупція в Ізраїлі здебільшого на рівні муніципалітетів. Але коли люди переходять межі і втрачають відчуття реальності – їх саджають. Як це було з екс-прем'єром, коли він був мером Єрусалима (екс-прем'єра Ехуда Ольмерта засудили на шість років за корупцію. Він узяв $140 тис. хабара за сприяння в будівництві житлового комплексу в Єрусалимі. – "Країна").

Великі державні проекти тут на 95 відсотків – міжнародні. Тому вони під дуже великою лупою. Якісь відкати трапляються, але таких, як у вас, – нема. Максимум 10 відсотків.

Постійна війна не заважає розвиватися?

– Ізраїль серйозно вклався у високі технології. Дали можливість молоді творити. Країна піднялась на високих технологіях, медицині, залучає туди багато інвестицій і вкладається сама. Це новий Ізраїль. Є ще старий – у промисловому сенсі. Він – малоефективний, там платять мало грошей, і люди живуть досить скромно. Аграрний сектор безнадійний, бо землі нема – тільки пісок. Весь експорт сільського господарства – мільярд доларів. Експорт хай-тека – десятки мільярдів. Цитрусові плантації прибирають, на їх місці будують хай-тек-парки. Краще вкласти в це, бо апельсини можна купити в марокканців.

Як війна змінює країну?

– Люди трохи затихають, настрій – гівно. Страждає бізнес. Завдяки "Залізному куполу" (система протиповітряної оборони. – "Країна") руйнувань інфраструктури нема. Резервістам, яких призивають на службу під час активної фази конфлікту, платять зарплату – суму, яку отримуєш на роботі. Чув, що призвали хлопця, який працював на високій посаді в банку. Відправили назад, бо надто дорого обходився. Сім'ї загиблого виплачують мільйон шекелів компенсації ($1–3,45 шекеля. – "Країна"). Вдова й діти отримують пожиттєву пенсію.

Ми з дружиною два тижні тому вирішили піти в один ресторанчик, а потім – у кіно. Це було в п'ятницю. Раніше, щоб зайти в той ресторан, – треба було хвилин 40 постояти в черзі. А цього разу він був напівпорожній. У кінотеатрі – майже ­нікого. Люди сидять удома, бо членів сім'ї, родичів, друзів забрали в армію, їм не до гулянок. Багато хто скасовує весілля.

У відчуття війна вносить корективи?

– Це, скоріше, літературний образ. Нібито і секс кращий, і цукор солодший. Повна нісенітниця. І секс такий же, і цукор – теж. Нема такого, що їдеш в автобусі й не знаєш чи доїдеш. Бо автобусів тут уже років із 10 не підривають.

Ніхто не вимагає рівних доріг чи якісної медицини. Держава це робить сама. От моїй дружині робили операцію, я заплатив 31 шекель (108 грн. – "Країна"). Їй видали необхідні ліки, я навіть їсти не приносив, бо все є. Ізраїльтяни зациклені на іншому: вимагають якісної освіти в школі, бо класи переповнені.

Що кажуть про Україну?

– Російськомовний народ, а це понад мільйон людей, розділився за тим, звідки приїхав. Працює російське телебачення. Але важливішою є думка політиків. Ізраїльське керівництво заявило: "Це – не наша війна. Ми не підтримуємо Росію, але на публічне її засудження не йдемо". Ізраїль не займається проблемами інших країн. Своїх вистачає. Ми боремося за виживання. Наша хата скраю і своя сорочка ближча до тіла – це про нас.

Але в Україні – реальна війна.

– Ми не підписували Будапештський меморандум, тому нам нічого не треба доводити, як США чи Великій Британії. Під тиском США ми зробили певні жести. Наприклад, Бібі (прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху. – "Країна") скасував зустріч із Путіним у Санкт-­Петербурзі. Ізраїльтяни заявили, що не продаватимуть безпілотники Росії. Це все, що ми можемо.

Треба розуміти, що таке Ізраїль. За рейтингом згадуваності він посідає четверте місце у світі. Здавалося б, велика держава. Насправді це маленька, провінційна, зациклена на собі країна. Яка-небудь Австрія – така ж. Ізраїль можна назвати центром науки, центром хай-тека, але він не є центром політики.

В Україні сподіваються, що ізраїльтяни поділяться військовим досвідом.

– А тут уже бізнес. "Залізний купол", наприклад, придумали наші, а 80 відсотків заплатили американці. Ізраїль не може його продати без дозволу США. А вони часто накладають вето на продаж зброї. Ізраїль сильний у софті: радари, системи наведення. І допомогти може, як Сингапуру, наприклад: створив їм армію за своїм зразком. Навіть звання військові – ізраїльські. Сингапурські офіцери вчаться тут, проходять курси. Ізраїль може допомогти й Україні. Але хто це за платитиме?

Тобто просто бізнес, нічого особистого.

– А як інакше? Сьогодні Україна потребує всього. Армії немає. Люди показують приклади геройства, але це не сучасна армія, а щонайменше 50-річної давнини. Треба все, що є, стерти, і створити нове.

Ехуд Барак – наш колишній міністр оборони й прем'єр-міністр – одній африканській країні сказав, що збудує армію за 800 мільйонів доларів. Але це Африка. І це лише структура, без озброєння. Тому річ не в тому, що злісні євреї не хочуть допомогти. Це питання грошей і того, що Україна дасть взамін. Америка платить за Ізраїль багато в чому, але й ми за це платимо – частиною свого суверенітету. Хто дівчину годує, той її й танцює.

Тобто радянські карикатури про те, що Ізраїль танцює під дудку американців, були справедливі?

– Треба зрозуміти, як працюють зі своїми союзниками США і як це робить Росія. Москва тисне, говорити не вміє. Зі Штатами можна розмовляти, сперечатися й не погоджуватися. Це інша система взаємин. Ізраїль часто робить те, що вважає за потрібне, але зважає на тих, хто платить. А Америці треба мати когось на Близькому Сході, на кого можна стовідсотково покластися.

Що від України можуть вимагати взамін?

– Україна зараз – корумпована і відстала країна. Вона має зрозуміти, що нічого не знає і не вміє, й покликати того, хто знає і вміє, прийти і навчити її. Міліцію, армію, суди треба розігнати. Не знаю, де брати нові кадри – у Канаді, Ізраїлі, Німеччині?

Ви так само думали, коли жили в Україні?

– Ні. Але вважав, що там не можна ­виховувати дітей. Маленькі українці знають: якщо не платиш – не будеш мати. Тут усі розуміють, що лише своєю працею досягаєш успіху. Які гроші, які блати? Соціальні ліфти працюють потужно. Звичайно, краще бути багатим і ­здоровим, ніж бідним і хворим. ­Ліпше мати купу блату, ніж не мати його. Але навіть люди з простих і небагатих сімей можуть отримати якісну освіту в університетах.

Українці теж можуть цього навчитися. Вони мають сказати: ми зробимо все, що ви хочете. Приймемо всі необхідні закони. Але навчіть нас жити. І навіть не треба платити. Допоможіть створити чесну судову систему, бо це – головне.

Далі – преса. Кому вона належить в Україні? Це що таке, коли Коломойський може подзвонити Ткаченку і сказати наїхати на якогось бойового підераса? (губернатор Дніпропетровщини і власник каналу "1+1" Ігор Коломойський в середині липня зателефонував генпродюсеру каналу Олександру Ткаченку й наказав цькувати лідера "Радикальної партії" Олега Ляшка. – "Країна"). Про це треба забути. Якщо в Ізраїлі власник подзвонить головному редактору – його пошлють. Буде величезний скандал.

Я не кажу, що Ізраїль – ідеал. Тут збудували британську систему судочинства, із прецедентним правом. Всю британську систему скопіювали. Лише замість королеви – президент. А є ще німецька система, французька. Усе працює, все є, нічого не треба вигадувати.

×