Деякі дизайнери постійно чекають якогось "натхнення" і годинами думають, куди пришити ґудзик. Я працюю, як машина.
Пам'ятаю себе з 6 років. Я сиджу у великому заміському маєтку за маминим столом, де мені не дозволено сидіти, щось малюю і кажу: "Я стану дуже знаменитим".
Добре, що є дедлайни. Деякі справи потрібно закінчувати тут і зараз. Хіба може вийти щось путнє, якщо ви постійно все переробляєте?
Я не ставлю собі запитань, а одразу шукаю відповіді.
Найбільший предмет у моєму будинку – це кошик для непотребу.
Бажання бути красивою – небезпечна мотивація. Невже любити когось за зовнішність – це справді кохати? Хіба респектабельності досить, щоб люди почали цікавитися вашою душею?
Ніколи й нічого не роблю через силу.
Хвіст – найпростіша зачіска. Для мене – ідеальна, бо я не дуже гарний перукар. Не люблю гелі та інші засоби. Використовую лише білу пудру. Моє волосся не таке вже й білосніжне від природи.
Протягом дня потрібно часто потискати комусь руки. У багатьох людей вологі долоні, особливо влітку. Це бридко. За етикетом, при цьому слід знімати рукавички. Тому ношу обрізані пальчатки. Так уникаю неприємних контактів.
Краса не вимагає жертв. Краса вимагає грошей.
Ношу вузький одяг, щоб не мати змоги гладшати.
Смішать люди, які кажуть, що не люблять гроші. Щоб не любити, їх спочатку потрібно заробити.
Мені неприємні розмови про старі добрі часи. Залишилося всього кілька людей, з якими спілкуюся від молодості. Решта або зникли, або померли, або стали багатими й нудними.
Рік вчився гри на фортепіано. Але мати сказала, що я бездарний: "Краще присвяти час малюванню. Воно принаймні не створює стільки шуму".
Можу вільно творити тільки тоді, коли не треба дивитися на годинник. Найкращі речі вдаються мені вночі.
Ніколи не кажіть: я міг це зробити. Ви ж не зробили.
Подобається розповідати вульгарні анекдоти чотирма мовами. Бо пізнати мову по-справжньому можна лише тоді, коли вмієш жартувати нею.
Не вірю у стрес. Робота – не місце для істерик.
Книжки – це наркотики у твердих палітурках.
Архівів не маю, нічого не зберігаю. Подобається те, що роблю, а не те, що робив. Коли люди починають думати, що колись у них виходило краще, ніж зараз – час зупинитися.
Фільм "Кабінет доктора Калігарі" 1920 року визначив всю мою дизайнерську естетику.
Ходити в м'ясний магазин – це як відвідувати місце злочину.
Багато колег сприймають себе занадто серйозно, називають "художниками". Я вважаю, що ми – майстри. Мода – це прикладне мистецтво, і в цьому немає нічого поганого. Хочете бути художником – виставляйтеся в галереях.
Не чекаю натхнення. Ідеї народжуються з роботи.
Люди неодмінно хочуть зі мною сфотографуватися. Як добре, що мій асистент з ними грубо поводиться.
Без окулярів я схожий на цуценя, яке хоче, щоб його забрали з притулку.
Починайте дієту, коли у вашому житті настає період оптимізму і щастя.
Одна з хвороб нашого часу – постійно озиратися назад. Забудьте про це. Мода – це зараз і завтра.
Я – факсова людина і книжковий хробак. У моєму будинку немає комп'ютера. Я звик зберігати в голові кожну картинку, хоч би що робив: колекцію, фотосесію, фільм. А для цього треба бувати далеко від інтернету, Twitter, Facebook, інших речей, які забирають час. Мені необхідно "підзаряджати батарейки", а їм не потрібна електрика. У цьому сенсі я вийшов із моди. Зате в самій моді залишаюся модним.
Щастя – це питання порядку і дисципліни.
Мене дуже тягне в Німеччину. Але в ту, яка "померла" 1933 року. Якщо там знову буде нацистський режим, викину свій паспорт через вікно.
Сексуальну орієнтацію можна порівняти з кольором волосся – це вроджене.
За кермо не сідаю. Я був дуже поганим водієм. Два нещасні випадки трапилися з моєї вини. Заснув. Чудо, що я досі живий.
Люблю дітей. Чужих.
Якщо у вас не було бурхливої молодості, то ви не відбулися.
Хочеш виглядати старим – постарайся бути молодим.
Коли бачите когось вперше, ви дивитеся на волосся. Якщо видно, що людина давно не була в перукаря, перше враження – жахливе. Це питання елементарної ввічливості.
Мемуари? Я докладаю зусиль, аби забути, що зі мною відбувалося. Не хочу жити в своєму курному минулому.
Забудь про гроші чи інші принади, які заведено вважати успіхом. Якщо ти щасливий, торгуючи у сільському магазині – працюй.
Мені потрібно не менше 7 годин самотності на день.
Люблю друзів за те, що вони живуть власним життям. Хочу, щоб ніхто з них не залежав від мене.
Краще мати роздвоєння особистості, ніж узагалі не мати особистості.
Мати говорила: "Ніколи не жертвуй собою заради інших". З роками я зрозумів глибокий сенс цієї фрази. Якщо ви жертвуєте собою до кінця, від вас нічого не залишиться. Економлячи свою енергію, ви здатні віддавати її потрохи, але багатьом. Тим, хто потребуватиме вас завтра і післязавтра. Віддавши себе без залишку, спустошитесь. Не всім судилося народитися матір'ю Терезою.
У мене більше книжок, ніж полиць для них. І я їх усі прочитав. Я як Шварценеґґер, тільки качаю мізки. Я – мозкобілдер.
Читаю з нечистою совістю. Знаю, що в цей час повинен працювати. Обіцяю собі: ще одна сторінка – і все. А потім – ще одна, ще одна. Це трохи засмучує, але й стимулює.
Коли ти починаєш критикувати сучасне, твій час сплив.
Життя – не конкурс краси. В ньому є і потворні люди.
Не будьте лицеміром, расистом, сексистом. Не судіть про людей за їхнім походженням.
Ніколи не вживайте слово "дешевий". Сьогодні будь-хто може виглядати добре в недорогих речах, адже багаті теж їх купують. Можна бути елегантним у простій футболці і джинсах.
Марнославство – це найздоровіша риса.
Спортивні штани – це ознака поразки. Якщо ви їх купили, значить, остаточно втратили контроль над своїм життям.
Прощати – занадто легко. Я можу випадково забути, але не пробачити. Надаю перевагу помсті.
Відмовляю наречених, які хочуть замовити у мене весільну сукню. Всі, для кого я їх створив, розлучилися.
Ви можете бачити життя в рожевому кольорі. Але тільки не носіть його!
Жодна жінка не вміє так носити хутро і так жалібно дивитися на світ, як кішка. Вони – найелегантніші створіння на Землі. Найбридкіші – страуси. Вони схожі на мумій, обсипаних вуграми.
Діти так швидко ростуть. Не встигнеш озирнутися, як стоїш поруч не з малюком, а з дорослою людиною. Це додає вам зайвих років сто. Я не хочу так виглядати.
Єдина форма любові, в яку я вірю, – це любов матері до дитини.
Сплю по 7 годин на день. Будинок може обвалитися, але я спатиму рівно 7 годин.
Якщо вірити пресі, 50 відсотків сучасних жінок – повії, ще 50 – "сірі миші".
Лягаю спати бездоганно чистим. У дитинстві мати казала: "Ти можеш прокинутися посеред ночі й раптово померти. Піклуйся, щоб завжди виглядати на всі сто відсотків".
Матеріал укладено на основі інтерв'ю модельєра виданням The New York Times, Numеro, Vogue
16 
1
Коментарі