четвер, 21 квітня 2022 06:47

"Щоб після війни не відкотитися назад, потрібен керівник із великими яйцями. Або жінка"

Кожен повинен вирішити, для чого він живе. Мій сенс життя – змінити культуру харчування в Україні. Це усвідомлення дає мені спокій.

Доки їмо радянські страви, доти сповідуємо цю культуру. Споживання олів'є на Новий рік усталює звичку дивитися телевізор за столом і палити клаптик паперу з бажанням над келихом шампанського.

Багато хто недолюблює мене за позитив і добро. "От шо ти такий веселий вічно", – кажуть.

  Євген Клопотенко, 35 років, шеф-кухар, ресторатор. Народився 23 листопада 1986 року в Києві. Батько – інженер, мати – завуч у школі. Закінчив факультет міжнародних відносин Київського університету туризму, економіки та права. Навчався в паризькій кулінарній школі Le Cordon Bleu. 2015 року став переможцем п’ятого сезону кулінарного телешоу ”МастерШеф”. Був кулінарним експертом на шоу ”Все буде смачно”, ”Все буде добре”, ”Дешево та сердито”, ”Сніданок”. Співвласник ресторану ”100 років тому вперед” у Києві та бістро ”Інші” у Львові. Ідеолог проєкту Cult Food, мета якого – покращення культури харчування. Веде власний сайт klopotenko.com і канал на ютюбі. Видав чотири кулінарні книжки. Автор двох онлайн-курсів із кулінарії ”Мислити, як кухар” та Simple Cooking. Ініціював внесення борщу до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Організація розглядає заявку. Увійшов до списку 50 Next новаторів гастрономії від організаторів The World’s 50 Best Restaurants. Неодружений. Улюблений напій – ігристе вино, книжки – ”Від бобра до фазана” Стефанії Демчук і ”Смаки раю” Вольфганга Шивельбуша. Грає в гольф і боулінг, любить риболовлю. Колекціонує гумових каченят. Тимчасово живе у Львові
Євген Клопотенко, 35 років, шеф-кухар, ресторатор. Народився 23 листопада 1986 року в Києві. Батько – інженер, мати – завуч у школі. Закінчив факультет міжнародних відносин Київського університету туризму, економіки та права. Навчався в паризькій кулінарній школі Le Cordon Bleu. 2015 року став переможцем п’ятого сезону кулінарного телешоу ”МастерШеф”. Був кулінарним експертом на шоу ”Все буде смачно”, ”Все буде добре”, ”Дешево та сердито”, ”Сніданок”. Співвласник ресторану ”100 років тому вперед” у Києві та бістро ”Інші” у Львові. Ідеолог проєкту Cult Food, мета якого – покращення культури харчування. Веде власний сайт klopotenko.com і канал на ютюбі. Видав чотири кулінарні книжки. Автор двох онлайн-курсів із кулінарії ”Мислити, як кухар” та Simple Cooking. Ініціював внесення борщу до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Організація розглядає заявку. Увійшов до списку 50 Next новаторів гастрономії від організаторів The World’s 50 Best Restaurants. Неодружений. Улюблений напій – ігристе вино, книжки – ”Від бобра до фазана” Стефанії Демчук і ”Смаки раю” Вольфганга Шивельбуша. Грає в гольф і боулінг, любить риболовлю. Колекціонує гумових каченят. Тимчасово живе у Львові

У війні винні всі росіяни. Вб'ють цього Путіна – на його місце прийде інший.

Чому Путіну так уперлась Україна? Це знає тільки він. Думаю, ми просто його бісимо. Купив усіх, а нас не може. Має патологічне кадебістське виховання: всіх, хто тебе не любить, треба змусити тебе любити силою.

Під час зйомок фільму про борщ поспілкувався з вояками на Донбасі. Був здивований: усі гарні, чисті, спілкуються англійською.

Нам потрібен мілітарний державний устрій. Щоб кожен заздалегідь знав своє місце на війні. Хто вміє – воюватиме зі зброєю. Хтось волонтеритиме, лікуватиме, займатиметься логістикою. Я буду облаштовувати польові кухні.

Вб'ють цього Путіна – на його місце прийде інший

Найперше, що пригадую, – як грався дерев'яними кубиками. Мав їх три.

Мій тато багато говорить і жартує. Мама – більш врівноважена, спокійна. Характер у мене – від батька, а спосіб мислення – від мами.

У дитинстві готував лише яєшню. Якось подивився шоу Гордона Рамзі. Спробував приготувати пасту за його рецептом. У процесі впустив виделку. Підняв, подивився на неї і зрозумів, що кулінарія – таки моє.

Кухар – не професія, вважали мої батьки й родичі. Ніхто не вірив, що в цьому можна досягнути успіху. Пізніше визнали, що помилялись.

Ідеальна їжа дарує емоції та відкриває новий світ. Сьогодні вона також повинна давати відчуття дому і того, що все буде добре.

Віримо ми всі, та кожен – у своє.

Уперше закохався у восьмому класі. Її звали Лада. Ми зустрічалися тиждень, після того ще два роки її любив. Потім закохався на першому курсі. Зустрічалися п'ять років. Теж не склалося. Востаннє – на одному з телешоу. І знову не пішло. Такі от три кохання в моєму житті.

Живу у світі любові. Відчуваю її до людей, до своїх кухарів, до продуктів, які використовую, до страв. Готовий дарувати свою любов усім та всьому довкола.

 

Любов – кайф для організму. Як трохи випити, як позайматися спортом, як після важкого дня лягти в гарячу ванну.

Абсолютного успіху не існує. Іноді мені кажуть, що я успішний. О'кей. Це не означає, що я повинен припинити свою роботу.

Боюся самотності під кінець життя. Боюся старості батьків. І ще з дитинства боюся бідності.

Віримо ми всі, та кожен – у своє

У маршрутці можемо передавати 500 гривень за проїзд через весь салон. А потім так само через купу людей отримуємо решту. Такого більше ніде у світі немає. Отже, ми добрі й довіряємо одне одному.

Не хочу говорити про хороші риси українців. Це буде необ'єктивно.

Ми втратили можливість уникнути війни після перемоги помаранчевої революції 2004-го.

Після війни важливо не відкотитися назад. Щоб цього не сталося, потрібен керівник із великими яйцями. Або жінка. Все-таки в нас матріархальне суспільство.

Дратує, коли кажуть: "Ти маєш бути мужиком". Бути чоловіком – це брати відповідальність за свої вчинки, оберігати тих, кого любиш. Та це стосується всіх людей. Все решта – тупі стереотипи.

Переконаний, після війни в нас легалізують марихуану. Швидше, ніж в інших європейських країнах. І доведіть мені, що канабіс шкідливіший за горілку.

Європейців з'їв їхній же лібералізм.

У моїй сім'ї всі спілкувалися українською. Російською почав говорити несвідомо. Вважав, що пофіг, яка мова. Коли на телебаченні запровадили мовні квоти, продюсери сказали: "Треба вчитись". "А я вмію! – відповів. – Можу завтра вже почати".

Якщо хочеш бути українцем, треба говорити українською

Якщо хочеш бути українцем, треба говорити українською. Особисто "прітєснятиму" тих, хто говоритиме про "прітєснєніє".

Перше, що зроблю, коли викинемо ворога з нашої країни, – поїду на риболовлю.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

Зараз ви читаєте новину «"Щоб після війни не відкотитися назад, потрібен керівник із великими яйцями. Або жінка"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути