Ми досі перебуваємо під відчутним впливом російського інформаційного поля. Але добре, що втрачаємо інтерес до подій у РФ, – каже політолог Андрій Заблоцький
У якому стані зараз Україна?
– Суспільство трансформується. Ми були закоксовані. Енергії для змін не вистачало, накопичували її різними соціальними стресами. Криза 2007–2008 років була дуже важлива, бо торкнулася всіх щаблів суспільства. Потім до 2013-го був етап накопичення енергії та усвідомлення потреби в перетворенні країни й суспільства.
Зараз разом існують радянські, пострадянські й капіталістичні практики. А також соціальне служіння – волонтерство. Є широкий набір факторів і можливостей. Скоріш за все, вони підуть на користь. З іншого боку, те, що для дитини олігарха – добро, для пересічного громадянина – зло.
Кожен має свої проблеми. Інколи вони збігаються в єдиний суспільний та політичний простір. Тоді стають проблемами країни. Люди мають розуміти, приймати і вирішувати свої негаразди. Не вважати, що постійно винна влада. Якщо не подобається, як учасникам АТО розподіляють державні землі, треба йти в міську раду і впливати на це. Не влаштовує рівень зарплати – покращуй свою освіту і шукай нову роботу.
Які проблеми в країні зараз головні?
– Україна – дуже розпорошена. Люди з радянським мисленням усі свої проблеми делегують державі. Інші сконцентровані на своєму фінансовому становищі. Є люди, які працюють на зміни у масштабах країни. Маємо чимало Україн з різними прагненнями.
Проблеми виникають, коли людина усвідомлює, що живе не так, як хоче. Приходить політик-популіст і обіцяє золоті гори. Це доля залежних і неактивних громадян. Причина більшості проблем – у нерозвиненості свідомості: особистої і суспільної. Нездатності бачити причинно-наслідкові зв'язки. Викидаю недопалок у вікно, а потім обурююся, що на вулиці брудно. Голосую за популіста – і не розумію, чому в країні погано живеться. Це радянський спосіб мислення: нікому ніщо не належить, пошкодивши щось, не заподію нікому збитків.
Але ми рухаємось і намагаємося це подолати.
Україна має позитивне майбутнє? За яких умов?
– Має. Але є застереження: скоро саме поняття держави буде розпливчате. Цей процес можна порівняти зі зміною суті релігії. 300 років тому приналежність до якоїсь була обов'язковою й чітко визначеною. Якщо не виконуєш правил своєї релігії, тебе покарають. Зараз можна позиціонувати себе трошки християнином і буддистом, який цікавиться мусульманською культурою. Для більшості світу це нормально. Те саме буде з державою. Людина матиме три паспорти: податки платитиме в Канаді, в Ізраїлі служитиме в армії і вестиме бізнес – у США.
Тому складно спрогнозувати, яке майбутнє чекає на Україну. Нам треба зафіксуватися у світі, який розтікається, і потім розплистися разом із ним.
Але, якщо маєш ідею, втілити її на території старої Європи чи Америки значно важче, ніж в Україні. Там усталений спосіб життя. Туди складно щось вбудувати. В Україні люди відкриті до нового. Можна запропонувати їм будь-який засіб поліпшення побуту – і він знайде споживача.
Як українців змінили Революція гідності й війна з Росією?
– Відбулися ментальні зміни. Але революція і війна – це, скоріше, наслідки, а не причини. Перетворення спочатку відбуваються в голові, а потім проектуються в реальність. Війна засвідчила, що ми стали інші. Зокрема, хочемо бути відмінними від Росії.
Наскільки радянські пережитки поширені в суспільстві?
– Живемо на території, яка мала бути форпостом між СРСР і Заходом. Інфраструктура побудована так, щоб ми були першою лінією оборони. Наші дороги спроектовані, щоб військова техніка могла якнайшвидше дістатися до Європи. Наша індустрія була інтегрована в радянський промисловий комплекс. Нині ж орієнтуємось на співпрацю з Європейським Союзом. І розташування промислових об'єктів є незручним. Якщо хочемо мати значний товарообмін із Заходом – промисловість має бути умовно у Львівській області.
Наступного року відбудуться вибори – президента і парламентські. Як вони вплинуть на країну?
– Не дуже змінять її. За роки незалежності напрацювалась політична гра кандидата і виборця. Ти кладеш мені асфальт – я ж уявляю, що ти чесний, і голосую за тебе.
Візьмемо повернення в політику Юлії Тимошенко. Це вінегрет. Вона намагається взяти всі ідеї, перемішати їх – аби сподобатися всім. Важко збагнути мету. Просто прийти до влади? А що далі?
Хто, скоріше за все, потрапить до другого туру виборів глави держави?
– Порошенко точно буде там. Суспільство стомлене від стресів. Не хоче нового. Це дає Петру Олексійовичу дієві важелі впливу на електорат.
Наші вибори не пов'язані з рейтингами. Те, що зараз публікують, – політтехнологія. Теперішні рейтинги – це маркетингові заміри. Наприклад, кажуть, що якась партія перебуває за прохідним бар'єром. Він у нас зараз – 5 відсотків. А похибка при хорошому дослідженні – 2,5 процента. Якщо ж опитування дешеве, то похибка може бути вдвічі більшою.
Може з'явитися інший фаворит виборів?
– Міг би спроектувати Макрона (президент Франції. – Країна) – як політтехнолог. Взяти ветерана АТО з ім'ям. Зробити його мером міста. Він боротиметься з корупцією. Створить собі позитивну репутацію. Вийде на президентську кампанію й успішно проведе її. Нового президента можна зробити за півроку – за гідного бюджету.
Але управління такою складною державою, як Україна, – важка штука. Країна розрізнена, з усілякими групами впливу й місцевими традиціями. Оволодіти всіма і кожним можна тільки за допомогою терору.
Спроби Януковича підпорядкувати Україну призвели до соціального вибуху. Ніхто не може йти проти суспільного договору.
У чому він полягає?
– Пояснює, як суспільство взаємодіє. Якщо правила стосунків змінюються – договір переінакшується. Політики підлаштовуються під ці зміни. Право фіксує їх. Якщо закон не відповідає суспільному договору, він не працює.
Суспільний договір українців стає дедалі гуманістичнішим. Концентрується на людині, на особистих цінностях, а не на виживанні, як у 1990-ті. Один підприємець років 10 тому сказав фразу, яка віддзеркалювала стан українського бізнесу: "Перемовини пройшли успішно, коли кожна людина виходить із них з відчуттям, що всіх обдурила". Це вже майже не працює. З'являються позитивні практики взаємодопомоги. Посіяні волонтерами ідеї усвідомлює суспільство. Вони вбудовуються в поведінку спочатку значної кількості громадян, а потім – і більшості. Скоро стане нечемно пройти повз лежачу людину. Раптом вона не п'яна, а їй погано.
Народжується політична нація. Етнічні татари, вірмени, євреї під час Майдану казали, що вони – українці. Питання в тому, що буде через 10 років? Чи називатимемо себе українцями, живучи в Європі?
Величезна кількість співгромадян їдуть туди на заробітки. Це проблема?
– Так. Але чия вона? Абстрактних проблем не буває. Багато українців визначилися, що їм краще працювати в Польщі. Вони привозять звідти гроші. Це добре.
Часто говоримо абстрактними фразами, що економіка має працювати, люди не повинні виїжджати. Але, якщо літні люди хочуть, щоб тут було багато компаній, які генеруватимуть їм пенсію, хай проголосують за людину, яка зробить таке податкове законодавство, що сюди прийдуть іноземні інвестори. Якщо ж вони своїми діями виштовхують звідси людей, які їх годують, то рано чи пізно помруть від голоду.
Живемо у відкритому світі. Як тільки в Україні економічні умови стануть кращими, тут буде повно китайців, таджиків, росіян, інших.
Але, якщо надалі горизонтом державного планування будуть вибори, не зможемо існувати як країна. Виштовхаємо звідси всіх розумних. Вони будуть щасливими українцями в Польщі, Німеччині.
На які вибори в Україні у Кремля більше шансів вплинути – на президентські чи парламентські? На кого він робитиме ставку? Чого слід остерігатися насамперед?
– Досі перебуваємо під відчутним впливом російського інформаційного поля. Але добре, що втрачаємо інтерес до подій у РФ.
Кремль впливатиме грошима, корисними ідіотами і взаємодією з регіональними елітами. Останні – доволі складна конструкція, яка – так чи інакше – пов'язана з кримінальним світом. Але водночас у РФ є вільнодумці, освічені, розвинені особистості, чиї цінності – близькі нам. Наша взаємодія з Росією не закінчиться ніколи. Ми весь час будемо сусідами, й доведеться знаходити технології взаємодії. Добре буде, коли запитуватимете в російських політологів, як Україна впливатиме на їхні вибори.
Коли це може відбутися?
– Залежить від змістовної наповненості України. Коли почнемо виробляти сенси, які транслюватимуться й на РФ.
Що маєте на увазі?
– Свобода, рівність, братерство – це з часів Французької революції. Боже, бережи Королеву – англійський сенс (неофіційний гімн Великої Британії. – Країна). Бог створив людей різними, а Кольт (американський зброяр, винахідник револьвера свого імені. – Країна) зробив їх рівними – сенс Сполучених Штатів. Глибинний сенс є у польській традиції католицизму.
Який український сенс?
– Воля. Це і свобода, і прагнення, і певна анархія.
Чого не маємо і що треба, аби з'явилося?
– Коли сенс накопичується в такому обсязі, що вже не може ховатися по кухнях, з'являється людина, яка його транслює. Її підтримує більшість. А якщо хтось скаже: "Я вигадав сенс. Підтримайте його" – нічого не вийде.
Наш Майдан – це не оформлений у текст великий світовий сенс. Це був прототип суспільства майбутнього. Його треба було зафіксувати й передавати. А він спалахнув – і згас. Це можна назвати господніми зернами, божим задумом, суспільними тенденціями, прогресом, розвитком людства. Для всього настає момент, коли інакше вже бути не може. Ми наближаємося до нового етапу як планета. Вже не бачу окремих країн, бо світ став глобальним.
Російська доктрина Третього Рима, яка малювала Москву вершиною світової історії, нездійсненна? А "русского мира"?
– "Русский мир" – це слабка спроба копіювання Pax Americana (американський світ. Політичне, культурне та економічне домінування США після Другої світової війни. – Країна) або Pax Britannica (період домінування Британської імперії на морі і в міжнародних відносинах, починаючи з битви при Ватерлоо 1815 року і закінчуючи Першою світовою війною. – Країна). Зараз маємо американський світ із розповсюдженими через Голлівуд його цінностями.
Що може запропонувати Росія? Матрьошка – японський винахід. Пельмені – китайський. У Радянському Союзі була привабливою ідея комунізму – рівність людей. А зараз мене кличуть у світ, де найбільша чеснота – бути росіянином. Навіщо мені це? Я не росіянин. Які ще цінності? Культура, філософія? Якщо хочеш похворіти на депресію – почитай Достоєвського. Культури споживання нема. Побутової – теж. Росія користується всім чужим – технологіями, грошима, цінностями.
Президент з якими якостями зараз потрібен Україні?
– Ця людина повинна мати стратегію розвитку країни років на 50. І надихати нею інших. Це повинно бути його бачення, а не принесене політтехнологами.
Чого очікуєте від виборів до Верховної Ради?
– Суттєво країну вони не змінять. Але можуть допомогти з'явитися новим практикам. Радію появі таких незвичних для України партій, як "Демократична орда". Вони порушують конвенцію. Показують, що всі теперішні політичні домовленості – фейк і нісенітниця.
Війна з Росією – це головний виклик перед Україною?
– Це реальність, у якій живемо. Війна стала потужним стимулом для нашої країни. Вона розвиває нас політично, економічно, надихає на міжнародному просторі. Надає нам сили. Це дуже корисна подія для нашої історії. Більшість українців розуміють, що ця війна – потрібна.
Якою бачите Росію за кілька років? Це останній термін президента Путіна?
– Путін – не демон із пекла. Він – прояв російського суспільного договору. Не важливо, хто буде при владі, він так само віддзеркалюватиме стан речей, який панує в Російській Федерації. Інституційно вона стомлена. Ми за допомогою Майдану та інших соціальних стресів пройшли через зміни, які дають змогу легше дихати.
На Росію ж скоро чекає дуже складний період. Це може бути політична криза, громадянська війна, економічне зубожіння. Але країна не зможе існувати в теперішньому стані. Їй доведеться мати справу з викликами серйознішими, ніж ті, з якими зараз справляємося ми. І країна – значно більша, і масштаб необхідного ремонту ширший. У наступні роки бачитимемо багато стресів у РФ. Вони зачеплять і нас. Якщо там почнеться громадянська війна – буде наплив мігрантів в Україну. Економічний колапс нас також сильно зачепить. Єдиний позитив – повернуться наші території. Але у ХХІ сторіччі вони не мають такої цінності, як раніше.
1 
1
Коментарі