вівторок, 28 травня 2013 15:22

"До мене мама чотири рази вагітніла, але виносити дитину не могла"

СТОЛИЧНІ ВИПУСКНИКИ СКИДАЛИСЯ НА РЕСТОРАН ПО 400 ГРИВЕНЬ

– Табачника не тільки учні не люблять. Чули б ви, як його в учительській матюкають, коли нова програма з міністерства приходить, – каже кучерявий 16-річний Павло.

На столичному майдані Незалежності 24 травня він святкує останній шкільний дзвоник. Закінчив одну з київських гімназій. Його однокласники полощуть ноги у фонтанах. Павло затягується цигаркою "Прилуки".

– До тестів з історії два роки готувались, а Табачник за вечір книжки нові випустив і програму переписав.Хлопець у білій майці кидає у фонтан дівчину з двома хвостиками і бантами на голові. Павло знімає на мобільний, як мокра однокласниця вибирається з води, викручує картату спідницю, тоді скидає і викидає в урну білі шкарпетки, що вкрилися рудими плямами.

О 10.20 біля пам'ятника Леніну на Бессарабській площі фотографуються білявки у короткій шкільній формі радянських часів і білих гольфах вище колін. У двох вусанів, які чергують у червоному наметі біля монумента, дівчата просять закурити. Один з охоронців схоплюється з пластикового стільця, ділиться з дівчатами двома цигарками Camel. Його колега залишається в наметі, читає газету "Коммунист".

– Мы на последний звонок не ходили, – говорить Інна.

– Там вальс заставят танцевать, а я не умею. Машка составила мне компанию, дернули "Оболонь светлое". Купили бутылку Martini. Ждем мальчиков. Они побежали за стаканчиками.

– Вася, мы здесь! – гукає клаповухому хлопцеві у білій сорочці навипуск.В Інни проколота ліва брова, у правому вусі шість срібних сережок.

– До 10-го класса хотела быть анестезиологом, а потом решила поступать в милицейскую академию. Уже татуировку на ноге выпалила. Было там два влюб­ленных дельфинчика, по глупости сделала на море в 13 лет. С татуировкой и пирсингом в милицию мед­осмотр не пройдешь. После выпускного серьги поснимаю, чтобы дырки затянулись.

До гурту підходить Мартін. Він мулат, його батько в Конго.

– Тата звали Марком. Універ­ситет Шевченка в Києві закінчував, – Мартін єдиний у компанії говорить українською. На білій футболці червоним написано I love Kiev.

– Маму зустрів, дитину зробив. Але як додому вертався, то диплом узяв, а нас покинув. Після того дзвонив чотири рази на Новий рік, бо коли в мене день народження, не запам'ятав. 2003 року вислав ящик фруктів на стару квартиру, яку ми тепер квартирантам здаємо. Посилка три тижні йшла. Банани згнили, а апельсини якраз нормальні були. Раніше часто шкодував, що в маму не вдався. А тепер зрозумів, що чорний я дівчатам подобаюся. З 15 років по клубах діджеєм підпрацьовую.

Через дорогу йдуть три жінки з оберемками півоній.

– Шухер, Елена Максимов­на по бульвару спускается! – кричить клаповухий і ховає пляшку Martini у пакет.

– Говорили, последний звонок до 12 затянется, а они чего-то рано закончили.

– То наша класуха, – пояснює Мартін.

– Сьогодні ввечері підемо з хлопцями й дівчатами у рестік. Скинулися по 400 гривень. З алкоголю буде тільки шампанське і ящик пива. Більше батьки не дозволили. Контролювати прийдуть учителька хімії, класуха і фізкультурник.Коли вчителі спускаються до торговельного центру "Метроград", компанія розливає залишки спиртного по стаканах. Закушують крабовими паличками.

– А пам'ятаєте, як після дев'ятого класу в Гідропарк на шашлики їздили, – Мартін допиває свій Martini. – Коли м'ясо закінчилось і не було чим закушувати, ми вужа зловили і запекли. Був кістлявий, але за смаком нагадував копчений сир.

Під Головпоштамтом слабоалкогольний Longer розпивають дівчата у білих блузках і чорних сарафанах. У кожної через плече малинова стрічка "Випускник 2013". Одна жує солодку вату. В неї волосся наполовину сиве.

– Мама каже, це в мене від Чорнобиля. Коли атомна станція вибухнула, мамі було 10 років. 1 травня її вчителі вивели на парад, бо гарно грала на барабанах. До мене вона чотири рази вагіт­ніла, але виносити дитину не могла. Я народилася недоношеною, у сім місяців. Була вся синя і важила 1200 грамів. З четвертого по сьомий клас у школу майже не ходила. Спочатку лікували язву, а потім хтось заніс у дитяче відділення Боткіна. 2007-го поїхали на операцію в Ізраїль, бо на печінці якісь пухлини з'явилися. Пропонували групу дати, але я не схотіла закін­чувати школу інвалідом. На фізкультуру ходила з усіма.

Біля переходу стоять двоє патрульних із гумовими кийками на паску. Коли проходять кілька випускників із пляшками пива, відвертаються.

Зараз ви читаєте новину «"До мене мама чотири рази вагітніла, але виносити дитину не могла"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути