Майбутній чоловік має вмеблювати помешкання

Батько нареченої облаштовує кухню для її родини

У Єгипті майже всі приватні будинки стоять без даху чи мають недобудований верхній поверх. Середня кількість дітей у родині – п'ятеро, у столичних сім'ях – троє. Батьки зводять стільки поверхів, скільки народжується синів. Самі мешкають на першому. Якщо дім не має даху, за законом, вважається недобудованим. Отже, за помешкання не треба платити податок. Тому, доки наймолодший син не виросте, на останньому поверсі розводять курей або сушать білизну.

Дівчата після заміжжя йдуть жити в дім чоловіка і його батьків. Виходять заміж у 20–23 роки. Хлопці зазвичай одружуються у 28–29. Їм потрібно назбирати грошей на весілля. Майбутній чоловік має вмеблювати помешкання. Натомість батько нареченої мусить облаштувати кухню майбутньої родини, купити всю необхідну техніку.

Шукають пару своїм дітям батьки. Спершу одружують найстаршу дитину, потім – молодших. За законами ісламу – державної релігії Єгипту, наречена повинна бути незаймана. Аби зменшити ймовірність дошлюбного сексу, із сьомого класу школи дівчата і хлопці навчаються окремо. У країні досі практикують жіноче обрізання, щоб зменшити лібідо. Із 2008 року процедура заборонена законом, адже часто призводить до каліцтв і смерті.

 

Іслам дозволяє чоловіку мати до чотирьох дружин. Проте нині це велика рідкість в Єгипті. Хіба що дружина не може мати дітей. Але чоловік усе одно повинен отримати її згоду на ще один шлюб. Така традиція поширена серед бедуїнів – кочових мешканців пустель Північної Африки. Багатший чоловік, часто це лідер села, одружується з кількома жінками, щоб мати більше дітей. Або якщо перша дружина народжує дочок.

Чисельність бедуїнів не можуть підрахувати – більшість не має паспортів. Кажуть, що їх від 50 до 150 тисяч. Мешкають поселеннями у кілька десятків осіб. Розводять кіз і верблюдів. Кожні три-чотири роки змінюють місце стоянки, бо зникає вода в криниці. ­Шукають нове місце з водою. Для цього кілька днів не годують і не дають пити верблюду й відпускають його блукати пустелею. Щойно тварина зупиняється і починає облизувати пісок – значить, тут є вода. Викопують криницю, біля якої облаштовують стоянку на кілька років. Оселяються за сотні метрів від криниці, адже вночі біля неї збираються скорпіони, павуки та змії.

По воду ходять жінки. Вони також виконують усю роботу по господарству. Чоловіки займаються верблюдами. Дівчат бедуїни видають заміж у 12–13 років. Хороша майбутня дружина повинна мати рожеві п'ятки й великі груди. Це значить, вона здорова й може вигодувати багато дітей. Також мусить бути не худа, бо треба буде багато працювати фізично. Що привабливіша і фізично сильніша наречена, то більше верблюдів за неї дає родина нареченого. Народжують жінки серед пустелі під наглядом повитух.

Харчуються бедуїни переважно молоком і м'ясом. Гроші заробляють на туристах, які приїжджають подивитися на екзотичний народ, покататися на верб­людах або попити бедуїнського чаю. Також продають кіз. Бедуїнів у Єгипті вважають довгожителями. Чимало хто має 90 років.

Навколо єгипетської частини Нілу більше не водяться крокодили. Збереглися тільки у водосховищі "Озеро Насера" на півдні, де мешкають нубійці. У 1960-х 90 тис. їх переселили, щоб збудувати Асуанську греблю. Під водосховищем завдовжки 550 км опинився цілий пласт з археологічними знахідками. З часом з'явилося чимало екологічних проблем. Зокрема, зникли крокодили північніше від озера. Нині їх виловлювання – один із головних промислів нубійців. Зі шкіри рептилій виготовляють взуття й аксесуари. Також річка збідніла на природний багатий на мінерали мул, що сприяв доброму врожаю. Замість нього використовують штучні добрива.

Луксор – місто на Нілі, що певний період було столицею Стародавнього Єгипту. Річка розділяє його на місто живих і мерт­вих. На сході, звідки встає сонце, тобто щодня народжується бог Ра, єгиптяни мешкали. На заході, де Ра помирає, – долини царів і цариць. Там розташовані некрополі фараонів і їхнього оточення. Вхід до храмів і гробниць коштує $5–10.

 

Тутанхамон – один із найвідоміших правителів Єгипту, хоча нічим не відзначився. Був слабкий, хворий і помер 19-річним. Знаменитим його зробила непошкоджена гробниця. Її випадково ­знайшли ­1922-го – під іншою гробницею. Виявили багато артефактів і коштовностей, зокрема золоті 110-кілограмовий саркофаг і 10-кілограмову маску. Нині їх зберігають у Каїрі. В Луксорі лишили мумію фараона.

94 мільйони осіб живуть у Єгипті. Це найбільша за населенням арабська країна

734 тисячі українців відвідали Єгипет торік. Хоча Міністерство закордонних справ рекомендує не їхати в країну, адже там понад рік триває надзвичайний стан. 2017-го бойовики Ісламської держави здійснили кілька терактів у коптських (християнська православна меншина Єгипту. – Країна) церквах. Також сталися кілька нападів на туристів у готелях Хургади. В автобусах з іноземцями мусить бути поліцейський. На основних дорогах до курортних міст що кілька кілометрів стоять військові блокпости чи патрулі

95 відсотків земель Єгипту займають пустелі. Тільки в долині Нілу ведуть сільське господарство. Завдяки тропічному клімату і високій вологості збирають чотири-шість урожаїв на рік. Вирощують рис, пшеницю, фініки, банани, бавовну

П'ять традиційних страв Єгипту

1. Кошари – рис змішують із пастою, макаронами, томатним соусом, сочевицею, цибулею, часником і нутом.

2. Молохія – суп на основі листя джуту (на смак подібний до шпинату. – Країна). Листя, часник і спеції варять із яловичиною, кролем або курячою грудкою. Подають із рисом і хлібом. На узбережжях Червоного і Середземного морів готують із рибою чи креветками.

3. Олександрійську печінку смажать із гострим перцем або часником і цибулею. Подають із солоними огірками.

4. Фатта – нубійська страва для особливої події. Наприклад, Рамадану чи святкування першої вагітності. Складається із шарів смаженого хліба й рису в томатному соусі. Готують у великому горщику чи глибокій тарілці. Шари поливають бульйоном, а зверху кладуть смажені шматки м'яса з часником. У кінці страву можна ще раз полити бульйоном.

5. Фуль медамес готують із варених на повільному вогні бобів, заправляють олією та лимонним соком. За смаком додають часник, цибулю і дукку – суміш трав, горіхів, кунжуту, м'яти, кмину й коріандру. Їдять із хлібом пітою та цибулею з маринованими овочами.

×