Коли Микола СОБУЦЬКИЙ востаннє
Телефонував матері
Сьогодні. Зараз лежу в лікарні – маю виразку. Мама телефонувала вранці, питала, як почуваюся після крапельниці. Коли їду на Донбас, дзвонить по кілька разів на день. Телефон беру з собою на територію ДНР. Мама знає: якщо говорю російською, значить біля мене ДНРівці. Просто питає, чи все добре.
бачив сон
Минулої ночі. Сниться, ніби з хлопцями попали під обстріл. Таке було, коли їхали по тіла в донецький морг. Нам обіцяли в ДНР зелений коридор. А насправді обстріляли. Я падав і хотів заритися в землю поглибше. Ще ніколи так не боявся. Ховався за уламками розтрощеної техніки й чув, як осколки розбивають залізо. Так просто тіла в моргу Донецька ніхто не віддає – бойовики міняють на своїх. Тому стараємося чим більше їхніх загиблих знайти.
Їздив в АТО
Наприкінці листопада. Звернувся товариш, з яким вчилися в школі. У нього пропав батько 16 жовтня в районі Мар'їнки. Я тоді там був. Знаю, що в Мар'їнці тоді не стріляли. Спеціально поїхав шукати чоловіка. Знайшов у селі Красному. Він пішов воювати добровольцем. Стояв недалеко від села з побратимами. У Красне ходив у магазин по продукти. Судмедексперт сказав, що помер від запалення легень. Місцеві злякалися, що на них смерть повісять, тому вкинули тіло в колодязь. Але його карточку забрали собі. Купляли за неї харчі. По тіло приїхала його дружина. Я ходив на упізнання. Замовив труну й відправив ховати в Луцьк.
Говорив неправду
Мати одного бійця з Житомира поїхала в Донецьк шукати сина. Три місяці жила там. У мене було завдання її знайти й повернути додому. Я знав, що її син уже не живий. Але заспокоював, як міг. Говорив, що все буде добре. Не міг сказати правду. Ми, волонтери, не маємо права повідомляти людям про смерть родичів. Тіла знаходимо й доставляємо в дніпропетровський морг. Повідомляють рідню про втрату з військкоматів.
Обурювався
Став депутатом Луцької міської ради. На першому ж засіданні обурили колеги. Людям обіцяють одне, а між собою вирішують і роблять зовсім інше. Мене обурює ставлення до пам'яток архітектури. Будинок офіцерів у Луцьку розвалюється. Чекають, доки на 50 відсотків пам'ятка зруйнується, щоб не давати гроші на реставрацію.
Під час розкопок на вулиці Кафедральній я знайшов підземелля XVII століття. Його навіть не накрили.
Зараз усе заливає дощем. Хоча чоловік, який орендує ділянку, зобов'язаний це зробити.
був за кордоном
Був у Нідерландах у липні 2015-го. Їздив навчатися фермерству. 60 відсотків території голландці відвоювали в моря. Використовують кожен шматок дорогоцінної землі. 80 відсотків вирощеного експортують. Можна взяти безвідсоткові кредити на будівництво овочесховищ.
Позичав гроші
Банк заблокував карточку, коли востаннє їхав на Донбас. Я – в Києві, а треба добратися в Дніпропетровськ. Там заправити машину й рухатися далі. Подзвонив до товариша Антона. Він привіз тисячу гривень. Через пару тижнів приїхав повертати, а він не взяв. Заправка машини коштує 5 тисяч гривень. Це щоб добратися з Луцька в Донецьк і назад. Їдуть четверо людей. Наших грошей часто не вистачає. Люди скидають на картку.
Ходив у церкву
Після оголошення результатів виборів у міськраду був у Луцькому соборі. Зараз рідко ходжу на служби, а батьки щонеділі – в церкві. Моляться за мене.
Сідав за кермо
Роблю це щодня. Купив у Польщі за 500 доларів Volkswagen Golf 3 1995 року випуску. Часто їжджу до Польщі по запчастини для ремонту автомобілів, які в АТО. Там дешевше.
Отримував подарунок
Дівчина Олена подарувала три теплі кофти – на початку грудня. Не маю часу оновлювати собі гардероб. Та й невибагливий до одягу. А вона як бачить щось гарне, то купляє мені. Півтора року зустрічаємося. На Донбас її не беру. Сидить у Луцьку на телефоні. Доки війна не закінчиться, одружуватися не буду. А якщо не вернуся? Не хочу, щоб Олена стала молодою вдовою.
Читав книжку
Почав читати "Пам'яті Небесної сотні". Друг Богдан подарував після того, як я переміг на виборах. Сказав, щоб не забував, чого я в міськраді. Щоб не повторилося те, що було на Майдані і зараз переживаємо на Донбасі.
Мріяв
Дуже хотів, щоб держава почала фінансувати місію "Чорний тюльпан". У грудні вперше виділили гроші з бюджету. 100 тисяч гривень дав Луцьк, 50 тисяч – Волинська область. 2016 року дадуть ще 500 тисяч – із бюджету міста. Мрію купити в Польщі якийсь бус, щоб їздити ним на Донбас.
2 
1
Коментарі