Дев'ять місць в Одесі, куди рідко водять туристів
1. Грот у парку Бульвар біля Чорного моря. Екскурсоводи сюди ніколи не заходять. Мало хто знає про це місце і серед одеситів. 6-метровий грот із необробленого ракушняка, навколо басейн. Зараз недіючий, всередині граються діти. Раніше літом із вершини грота підіймався фонтанчик у вигляді парасольки. Вода стікала по камінню в басейн. Грот відкрили, коли й пам'ятник Пушкіну – 1898 року.
2. Воронцовський провулок. В Одесі всі вулиці – прямі. Цей провулок – єдиний закручений. Будувався на кріпосній стіні фортеці Хаджибей. Тут дуже мало місця. Наприкінці ХVII століття в провулку стояли гральні й публічні будинки. Він мав найгіршу криміногенну репутацію. Зараз тут живуть пересічні одесити. Має унікальний дім-стіну. Їй позаторік дали статус пам'ятки архітектури. Так назвали будинок через візуальний ефект: якщо дивитися на фасад з лівого боку, то виникає враження, що це лише передня стіна без бічної.
3. Стежка контрабандистів. Була дуже популярна наприкінці XIX століття. Особливо, коли місто мало статус порто-франко – вільна економічна зона. Контрабандисти заходили сюди з Військового узвозу до центру міста. Плитам на дорозі, що сюди веде, близько 200 років. Такими раніше були викладені всі вулиці міста.
4. Ресторан "Дача" на Французькому бульварі. Це колишня дача якогось військового генерала у 1950-х. Кажуть, на ній відпочивав Сталін. Збережена дерев'яна підлога, ванна кімната, веранда зі старовинним комином. Тут можна сидіти в купальнику чи вийти з ванни в рушнику. "Дача" належить ресторатору Савелію Лібкіну. 2009 року ввійшла в десятку гіда "Сто найкращих ресторанів України". Ціни в закладі не можна назвати лояльними.
5. Історико-краєзнавчий музей на вулиці Гаванній. Розташований у центрі міста поряд із Міським садом. Приміщення збудували 1876 року. Реставрували в 1990-х. До того його облаштовували під бібліотеку, клуб, житловий будинок. У музеї збереглася унікальна колекція документів міста, друковані матеріали, медалі, монети, зброя XVIII–XIX століть, свідчення про перебування в Одесі Дмитра Менделєєва, Лесі Українки, а також документ про приєднання Криму до Росії – великий пергамент із золотим підписом імператриці Катерини ІІ.
6. Будинок Гоголя. Микола Васильович писав тут другу частину "Мертвих душ". Якось приїхав у Одесу відпочити на місяць, а затримався на півроку. В той час була епідемія холери. Його відправили в карантинний госпіталь. Через деякий час Гоголь повернувся в цей будинок. Був у сильній депресії, хворів, писав продовження "Мертвих душ". Через місяць помер у Росії. Потім у будинку жив його брат. Після революції 1917-го викупили чужі люди. Дім – у жахливому стані. Намагаємося домовитися з власниками, щоб якось привести його до ладу. Зараз вони не йдуть на контакт. Тому будинок-привид відлякує туристів. На його ремонт треба зо 2 мільйони гривень.
7. Тещин міст. Стоїть паралельно до моря. Є дві версії такої назви. Перша – міст найдовший і найвужчий у місті. Коли сильний вітер, то дуже гойдається – наче "тещин язик". Але правдоподібніша друга легенда. Наприкінці 1960-х в Одесі мером був Михайло Синиця. Казали, його теща жила в бік вулиці Гоголя, а найближчий магазин стояв на другому боці паркового схилу. Між ними – Військовий узвіз. Тещі треба було щоразу спускатися згори, аби щось купити. Міст збудували для неї. Ходив ним і Синиця. Говорять, любив гостювати в тещі, бо обожнював її налисники. Ще жартують, що міст так назвали, бо багато зятів не витримують своїх тещ і кидаються з нього.
8. Ворота біля танцмайданчика "Майдан". Найпопулярнішим танцювальним майданчиком у 1960–1970-х був "Вогні маяка". У народі – "Майдан". Сюди сходилася молодь у п'ятницю, суботу й неділю. До 22.00 грав вокально-інструментальний ансамбль. Потім починалася бійка – стінка на стінку. Наприклад, "фонтанські" проти "молдаванки". Били один одному морди й розбігалися. Міліція не втручалася. Тепер тут занедбано, залишилися тільки ворота.
9. Сходка. У 1970–1980-х у парку Шевченка збиралися меломани – торгували пластинками заборонених рок-груп. Їх ганяла міліція, притягували до відповідальності за спекуляцію. Вінілова пластинка коштувала цілу зарплату – 70–80 рублів. Їх привозили моряки з-за кордону. Меломани там збираються й досі. Уже всі старі, з палицями. Але приходять з вінілами, компакт-дисками – міняються, продають, згадують, горілку п'ють.
4 
1
Коментарі