Цей зошит-записник залишився від моєї бабусі Катерини Швидко. Вона жила в селі Порічне Городоцького району Львівської області. Мав шкіряну обкладинку й 96 аркушів. У ньому бабуся записувала кулінарні рецепти.
Катерина Степанівна народилася 1917 року. Більшість її однолітків із села були неписьменними. Дехто умів тільки читати. Бабуся ж закінчила сім класів польської школи. Викладачем там був ксьондз. Мав довгу трісочку-указку. Якщо хтось відповідав неправильно, бив по руках.
Можливість відвідувати уроки була не завжди. Восени й навесні не відпускали батьки – треба було працювати в полі. Взимку вільного часу залишалося більше. Але бракувало чобіт – мала одну пару на двох із сестрою. Тому до школи ходили по черзі.
Зошит у бабусі з'явився 1969 року.
– Перед 1 вересня поїхали на базар по канцтовари, – розповідає моя мама Леся Ліпіч, 62 роки. – Я готувалася йти у шостий клас. Мама побачила цей зошит, перегортала сторінки – не могла від нього відійти. Але поклала й не купила. Коштував дорого – 40 копійок. За ці гроші можна було 20 чайних булочок купити. Тоді ми зі старшими сестрами скинулися грошима й подарували зошит мамі на Миколая – 19 грудня. Тішилася, ніби дитина. Одразу вписала туди перший рецепт.
На початку зошита написано дослівно:
"Пляцок. 1 кг муки, 4 яйчка, 300 г маргарини, 300 г цукру, 500 г смитани, одна лошка амоняку".
Далі йдуть записи: "Кекс", "Печені", "То пляцкі з меду", "То чорне з меду", "То терти на терко". Всього – близько півсотні рецептів.
Частина аркушів розгубилася. На них бабуся записувала важливі події в господарстві: коли купили поросят, корову водили на запліднення й варто чекати на теля.
Катерина Швидко померла 15 років тому. Її зошитом я користуюся досі. На Новий рік не знайшла в магазинах торт – розкупили всі. Приготувала "То терти на терко" – пляцок із варенням, посипаний горіхами. Чоловік і діти були задоволені.
3 
1
Коментарі