— Десять років тому вийшла заміж за англійця Ендрю, з яким познайомилася в інтернеті. Йому сподобалася Україна. Купили будинок у селі Кодня Житомирського району, зробили ремонт. Чоловік влаштувався викладачем англійської мови в обласному центрі, — розповідає 48-річна Тетяна Кадді з Житомира. Останні роки подружжя мешкає на дві країни.
— П'ять років тому Ендрю захворів на рак. Довелося переїхати в Англію. Там його безкоштовно вилікували. Зараз потрібно постійно бути під наглядом лікаря, бо хвороба може повернутися. Доводиться жити на дві країни. Поселилися в маленькому англійському місті Тівертон. Півроку проводимо там, півроку — в Україні.
В Англії працівники мусять інформувати роботодавців про те, що онкохворі. Коли чоловік лікувався, йому скрізь відмовляли в роботі. Хоча до того був менеджером великого автосалону. Влаштуватися кур'єром чи розвозити піцу не захотів. Коли не зміг нічого знайти, виникла ідея почати власну справу.
У місті було багато пропозицій з оренди приміщень під бізнес. Зазвичай тут відкривають великі мережеві ресторани, супермаркети. Маленьких закладів харчування практично немає. Вирішили відкрити невеликий ресторан. Чоловік уміє готувати, хоч не має фаху кухаря.
Щоб почати бізнес, треба довести походження грошей. Кошти мають бути офіційно зароблені, отримані в спадок, виграні в лотерею. За цією довідкою дають ліцензію на відкриття справи. Окремо треба отримати дозвіл на продаж алкоголю. Це важко зробити. Перевіряють, чи не було найменших порушень, наприклад перевищення швидкості на дорозі чи паркування у забороненому місці. За подібні штрафи можуть відібрати ліцензію на бізнес.
Приміщення можна орендувати лише через агентство. Наше кафе розташоване в історичній будівлі, якій понад 300 років.
На стіні висить документ, що на цьому місці колись був критий ринок. Там торгували кукурудзою. Потім цей простір поділили і забудували. Дерев'яні колони залишилися досі. Вони всі криві, зверху покриті якимось цементним розчином для міцності.
Є організація, що опікується старими будинками. Перед тим, як здати нам приміщення, перевіряли, хто ми такі, де раніше жили, працювали. Повідомили, що в кафе живуть два привиди. Дійсно, на початку саме по собі загорялося і згасало світло. Могла раптово увімкнутися музика.
Оскільки будівля історична, обов'язково маємо платити страховку — 600 фунтів на рік. Це 21,5 тисячі гривень. Суму ділять на кожен місяць. Орендна плата висока — близько 40 тисяч гривень. Ще 2 тисячі гривень платимо за вивіз сміття. 18 тисяч гривень іде на світло. Газом користуємося лише на кухні. Якщо все скласти, набігає до 72 тисяч гривень на місяць. Правою рукою заробляєш гроші, а лівою віддаєш.
Раніше в цьому приміщенні теж були ресторани. Залишилося 34 старі стільці та десять столів, яким понад 40 років. Вони ще міцні. Щоб не купувати нові, пофарбувала й прикрасила їх малюнками з серветок. На це витратила п'ять з половиною місяців. Працювала після одинадцятої вечора, коли кафе зачиняли на ніч. Англійці мою творчість хвалять, але не цінують. Говорять, що гарно, а потім можуть покласти ноги на стіл.
Щоб зекономити, ремонт робили самі. Пофарбували стіни, поставили барну стійку. На стільці пошила подушечки. Хотілося, щоб хоч якась річ у кафе була з України. Тому в майстра з Києва замовила дерев'яні дошки для подачі м'яса та сиру.
Шеф-кухарем працює чоловік. Я за необхідності допомагаю на кухні, в інший час — накриваю на столи. Кухня в ресторані англійська. Найдешевше коштує сніданок — приблизно 100 гривень. Це одне яйце, сосиска, тост та квасоля в томатному соусі.
Коли їдемо на шість місяців в Україну, наймаємо персонал. Це невигідно, бо зарплата з'їдає майже весь прибуток. Мінімальна ставка кухаря — 360 гривень на годину. Майже нереально знайти людину, яка погодиться працювати з дев'ятої до шостої. На оголошення про вакансію телефонують та диктують свої умови. Кажуть, що можуть працювати дві години в середу, годину в суботу.
Зараз чоловік поїхав в Україну. Я знайшла кухарку, яка добре готує. Вона протрималася два тижні, потім прийшла на роботу п'яна. Сказала, що напилася через стрес від важкої роботи. Хотілося б найняти українця, але в Тівертоні земляків практично немає. Запросити когось з України та зробити йому дозвіл на роботу невигідно. За законом, повинна довести, що жоден англієць не може приготувати краще. Запрошеному земляку доведеться платити подвійну зарплату.
Цього року плануємо з чоловіком розвивати інший напрямок — доставку їжі додому. Уже придбали машину з великим багажником. Я подала документи на посвідку на проживання. Але остаточно переїжджати в Англію не будемо, бо комфортніше почуваємося все-таки в Україні.
2 
1
Коментарі