Сім місяців минає з дня смерті глави Української греко-католицької церкви 2005–2011 років, кардинала Любомира Гузара. Помер 31 травня на 85‑му році життя. Хворів на цукровий діабет.
— Якось на Пасху у святий понеділок запросив Блаженнішого на проповідь у Патріарший собор, — згадує єпископ-помічник Київської архієпархії УГКЦ владика Йосиф Мілян. — З пошани вирішив сказати йому кілька теплих добрих слів. Він почав сміятися в бороду. Коли я закінчив, говорить: "Владико, я вас прошу, лишіть ще щось на мій похорон".
Любомир Гузар народився у Львові. У дитинстві виїхав із батьками у США. Там закінчив колегіальну семінарію святого Василія, Католицький університет у Вашингтоні та Фордемський — у Нью-Йорку. 1958-го після отримання сану священика переїхав у Рим. Викладав у Папському місійному університеті "Урбаніана". В Україну повернувся 1993 року. У січні 2001-го на надзвичайному Синоді єпископів його обрали верховним архієпископом Української греко-католицької церкви. Очолював її 10 років. 2011-го передав керівництво церквою колишньому ректорові Львівської духовної семінарії Святого Духа 47-річному Святославу Шевчуку.
— Блаженніший мав чудове почуття гумору, — каже Йосиф Мілян. — Якось були у нього в Княжичах на скромній вечері. За розмовами довго засиділися. Блаженніший повернув голову до вікна і сказав: "Місяць — як сонце, дорога — як стіл. Якби був гостем, уже би йшов додому". Всі розсміялися. Помолилися й розійшлися.
У жовтні у львівському видавництві "Місіонер" вийшла книжка Любомира Гузара "Учителю, іду за тобою". Це — збірка його проповідей за останні вісім років. Коштує 120 грн. На честь кардинала пропонують перейменувати просп. Правди у Подільському районі столиці та одну з вулиць у Ковелі на Волині.
2 
1
Коментарі