Ексклюзиви
четвер, 14 квітня 2022 00:30

Роман Грибов послав російський корабель

— Син мене журитиме за це інтерв'ю. Не любить хвастатися. Каже: ну, що я такого зробив? — говорить 54-річна Тетяна ГРИБОВА із міста Золотоноша на Черкащині.

Її син 32-річний Роман Грибов служив прикордонником на острові Зміїному в Чорному морі. 24 лютого туди підійшли російські кораблі. Окупанти запропонували прикордонникам скласти зброю. У відповідь Роман Грибов сказав: "Русский военный корабль, иди на*уй!" Нападники обстріляли острів. Частина прикордонників загинула. Решту взяли в полон. За місяць кількох обміняли на російських військовополонених. Звільнили й Романа Грибова.

Тетяна Рудольфівна зустрічає на зупинці. Разом йдемо до її квартири на третьому поверсі п'ятиповерхівки.

Автор: фото надала Тетяна Грибова
  Роман Грибов підписав контракт зі Збройними силами України 2018 року. 24 лютого після того, як російські окупанти захопили острів Зміїний у Чорному морі, потрапив у полон. За місяць його обміняли
Роман Грибов підписав контракт зі Збройними силами України 2018 року. 24 лютого після того, як російські окупанти захопили острів Зміїний у Чорному морі, потрапив у полон. За місяць його обміняли

— Зараз трохи відходжу на обличчі, бо була синя, не їла нічого. Коли в інтернеті написали, що всі прикордонники на Зміїному загинули, повіситися хотіла. Боялася за сестру Марину. Як вона побачила повідомлення про смерть Романа, в неї почалася істерика. Я взяла себе в руки, сказала їй: "У тебе двоє дітей. Пий ліки, заспокойся". У мене немає інтернету, тільки кнопочний телефон. Попросила Марину: "Сідай і пиши звернення від матері Романа Грибова: хай цю інформацію прибирають. Доки не побачу тіла — не хоронитиму сина". До ранку позабирали чорні стрічки на його портретах. Для мене це була катівня, але не на людях. Сама з собою.

Коли заходимо в квартиру, жінка просить не роззуватися.

— У нас можна й так, — каже і гладить кота, який вибігає назустріч. — Це наш Яшка. Шкодливий кіт. Але з ним мені не так самотньо.

Сідаємо на стільці в кімнаті. Під стіною — стіл із грамотами, світлинами Романа і його портретом, намальованим акварельними фарбами. Лежить військова форма та футболка з написом "Господь дасть силу своєму народові".

— Коли дізналася, що Роман у полоні, вирішила в кімнаті зробити його куток. Поставила портрет, форму повісила. Сиділа там і розмовляла із сином, — розповідає Тетяна Рудольфівна. — Якось думаю, пройдуся, бо вже з ума можна зійти. Йшла, заливаючись слізьми. Ноги самі привели в церкву, хоч раніше туди не бігала. Матушці сказала: "Мій син у полоні. Підкажіть, де свічку поставить". Матушка людяно до мене поставилася. Навіть свічку допомагала тримати, бо випадала з рук. Потім сказала їй, що мій син — той, хто руський корабель послав. А вона: "Та ви що!" За сина молилася Богу. Вранці прокидалася і кричала на всю хату: "Господи, забирай мене, тільки не забирай сина мого!" Коли ми вже з Ромою побачилися, говорив — відчував, що я за нього молилася. Ніби чув, як звучав мій голос.

Про полон матері Роман Грибов майже нічого не розповідав.

— Казав тільки: "Кожен день був як останній. Було таке, що хотілося, щоб мене просто застрелили". Як вернувся з полону, вперше в дорослому житті побачила його сльози. Говорив, що хотів, аби психолог із ним попрацював. У тих катівнях над ним знущалися і фізично, і морально. Голодом морили. За місяць він схуд на 10 кілограмів.

Син себе зовсім героєм не вважає. Не хоче із журналістами говорити, й мені забороняє. Каже: "Що ви з мене героя ліпите?" Доки був у полоні, не знав, що насправді відбувається в Україні, бо їх там дезінформували. Був шокований, коли побачив розбиті міста й дізнався, як багато мирних людей загинуло. Говорить тепер: "Хай тільки вони мені попадуться".

Автор: Наталія Соколан
  Тетяна Грибова, з міста Золотоноша Черкаської області, закінчила Черкаський торговий технікум. Раніше була продавщицею. Тепер працює двірничкою
Тетяна Грибова, з міста Золотоноша Черкаської області, закінчила Черкаський торговий технікум. Раніше була продавщицею. Тепер працює двірничкою

Поки що Роман буде вдома. А потім піде в бій — знову підписав контракт. Лікарі його обстежили. Видно було, що здоров'я підкосилося. Зараз він уже і оклигав, і од'ївся. Кохана Інна добреники йому готує. Любить його та голубить.

У Тетяни Рудольфівни дзвонить телефон.

— Сину, я пізніше передзвоню. Зараз трохи зайнята, — каже у слухавку.

— Малим Роман був зірвиголовою. Щось постійно придумував. Але не боявся, що від мене отримає на горіхи. Не сопливий був. Балувала його, солодощі купувала. Але як шкоду зробить, то й набити могла. І плакати не давала. Коли ми це з ним тепер згадували, він сказав: "І правильно робила". Він чуйний і товариський. Оце сусідка баба Галя виглядає: "Рома, піди по хліб, молоко", — з охотою біжить. У юності він музику крутив. Був діджей Ромео. І в техніці розбирається. Красиво танцював. Голосистим був, у школі часто виступав. До їжі невибагливий. Уміє смачно готувати. У мирний час він спокійний, як удав. Не любить пліткувати і пліткарів ненавидить. Кожному готовий допомогти. Через це неодноразово вляпувався. Але сам нікому не зраджував.

Рома — красивий чоловік. Не тюхтій. Багато дівчат за ним убивалося. Майже рік він разом із Інною. Маленька, худенька, але з характером.

Роман Грибов — машиніст бульдозера за спеціальністю. Був на заробітках за кордоном. 2018 року пішов служити за контрактом.

— Рома давно хотів воювати. Його прадід Грибов Олександр Петрович був військовим, пройшов Другу світову. Я теж люблю зброю. Стріляла з мисливської рушниці та пістолета. Від підвіконня віджимаюся 20 разів, — говорить Тетяна Рудольфівна. — Коли він підписав контракт і перший раз поїхав у зону АТО, подзвонив: "Мамо, ми в'їжджаємо". Поруч зі мною тоді були дві знайомі. Вони заходилися плакати. Кажу: "Сину, будь мужній, тримайся!" А сама чую — гуде все. Як перший раз потрапив на передову, не приховував, що страшно. Я нерозривна з ним: у нього болить — і в мене.

На Зміїному він був майже місяць, потім його на кілька днів додому відпустили. Два останні місяці перед війною з острова не виїжджав. Тоді вже там було неспокійно. Російські кораблі не атакували їх, але дратували, провокували. Син ділився: "Велика напруга в нас. Можливо все". Коли росіяни до острова підпливли, стали його бомбити. Прикордонники ховалися в підземеллі. Рома розказував: "Коли вони гатили, ми оглухли, у всіх контузії були. Ми нічого не чули й не бачили. Думали — нас порве. Вилізли зеленими".

Тетяна Рудольфівна дарує свої вірші, записані від руки: "Лист до сина в полон", "Молитва за Україну", "Передсмертна сповідь Путіна".

— Може, воно колись раритетом стане, — говорить.

Вдягається і проводить до зупинки. Обіймає.

— Хочемо, щоб наші захисники й захисниці перемогли. Тих паскуд, які розбили нашу землю, ненавиджу. Кожному їхньому трупу радуюся. Впевнена, як війна закінчиться, то Росію на шматки розтягнуть. І не буде її. Мрію, щоб син живим вернувся. Готова жити у злиднях, пити воду із калюжі, сухар доїдати, аби тільки діти наші були живі. Закінчиться війна, й тоді ми разом із сином сфотографуємося.

"Сама з усіма проблемами справлялася"

Тетяна Грибова закінчила Черкаський торговий технікум. Була продавщицею. Тепер працює двірничкою.

— Я рано стала самостійною, — розповідає. — Тато випивав, мати не захотіла з ним жити. Виховувала нас із молодшою сестрою сама. А потім у неї виявили онкологію. Померла, коли мені було 19, а сестрі 7. Я мала хорошу роботу — працювала в гастрономі "Україна". Були перспективи. А потім усе покинула, бо сестра ж мала залишилася. Пізніше я народила Рому. Захотіла й народила. Я не з тих жінок, за котрих вирішують чоловіки.

Ображає, що раніше ми в цій країні нікому не були потрібні. Як за воду мали заборгованість, вибивали двері носаками. За газ був борг — відключали. Ніхто не дивився, що одинока матір. Кому я тільки не писала. Роботи знайти не могла, й хоч би хто допоміг. Сама з усіма проблемами справлялася. Бомбила чиновників і всіх, хто ображав людей. Я з сином схожа в цьому. Завжди заступалася за бідних і нещасних.

"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

Зараз ви читаєте новину «Роман Грибов послав російський корабель». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути