"Ви маєте справу з кадрою, яка пройшла НЕП, колективізацію, страшну голодовку, войну і перестройку, — каже скоромовкою 88-річна Маріанна Педько із села Циблі Переяслав-Хмельницького району на Київщині. — Мене шість разів хоронили, п'ять разів горіла".
Низького зросту із сивим чубом, нафарбованими червоним губами і підведеними бровами, Маріанна Карпівна через веранду, заставлену вазонами, йде до кухні.
— У війну знайшла я з подружкою Люською фотоспишку. Рішили запалить, щоб подивиться, як горить. У Люськи чорні коси, у мене русі. Як бахнула та спишка — коси пообшмалювали, я руку обпекла. Вилила на Люську воду, що в поросячому кориті була.
Якось Педько із військовим загоном потрапила в оточення.
— Один козак вирішив переправити мене на коні через Сіверський Донець. Посадив поперед себе, ми попливли. Хлопець із нашого села бачив це і розказав усім, що Мар'янка втопилася в річці, тільки коси по воді попливли. По мені вдома вже і службу відправили, похоронили. Потім я мамці написала, що жива.
Маріанна Карпівна пропрацювала фармацевтом 55 років. Приносить купу фотокарток, де вона молода, з високою зачіскою.
— В одній аптеці організувала ремонт. Залізла на високий "козел". А дівчата кажуть: поступіться. Я навзнак як ляпнула спиною на цементний пол. На другий день спина була чорна — думала, не буду ходить. Повіз мене чоловік до невропатолога. Той понаписував всі болячки, які знав. Я кажу: "Ти з мене каліки не зробиш!". Приїхала додому, простелила клейонку, на неї трав усяких накидала, посипала соллю. Мене закутали, зв'язали, я проспала ніч. Уранці встала і пішла на роботу.
Маріанна Карпівна вірить у сни.
— Це відтоді, як мене батьків сон урятував від смерті. Приснилося йому, ще до колективізації, начебто вийшов він до ставка, а в небі движеться точка. Думає: "Видно, то Мар'янка, але ж зараз зірветься і впаде". Підставив руки, я полетіла вниз, він мене і ухватив. Розказав батько цей сон, а на наступну ніч я прокидаюся від сильних болей у животі. Засвітили світло, батя каже: "Це апендицит". Запряг Рулетку і помчав у місто. Серед ночі давай мені робити операцію. Сказали, якби батько спізнився на 30 минут, то все.
Відтоді Педько сама стала бачити віщі сни й тлумачити їх. Перед війною їй приснилася гадюка, перед зустріччю із майбутнім чоловіком — голуби, які сіли на плечі.
— Знаю, які сни, коли людина вмирає. Сниться раз, що з сестрою рідною Поліною ми оказалися в госпіталі. Перед неї двері розчинилися. Я глядь — а там далеко вогник. Вона на нього побігла, а я осталася. Проснулася, думаю: це вона вмерла. Точно.
Приснилося, що залетіла в хату така пташка яскрава, червона. Сіла на плиту і попекла ноги. Я тоді в роддомі лежала. Уранці приїжджає Ніколай Фьодоровіч — мій чоловік і каже: "Мар'янцю, а що б ти робила, якби мене не стало?". Виписалася я достроково, приїжджаю додому: кімната вся вигоріла. Гроза вдарила в радіолу, і загорілося все. Добре, що в ту ніч Ніколє ночував у свої матері, а то його вбило б.
На прощання жінка читає молитву, вручаючи торбу з шампанським, банкою меду і горіхами. Із ціпком проводить до хвіртки. Через день телефонує:
— Я ж забула сни розказати про владу нашу. Оказалася я на якійсь площі. Людей там багато, коли це Віктор Ющенко йде: "Мар'яно Карпівно, давайте я вам покажу магазіни". Заводить в один, другий, п'ятий, а там шеренга продавців. Усі в такому чорному. Я проснулася і записала: "Буде Ющенку нашестя якесь". Це було якраз перед тим, як його отравили.
І Юлечка снилася. Наче виходжу я з хати, озираюся: Юлечка Тимошенко йде, а за нею команда чоловіків. "Мар'яно Карпівно, я вам подарок принесла: півмішка пшона". — "А нащо ж так багато?" — "А щоб хватило на всю оставшуюся жизнь". Після того сну пенсію мені добавили.
Снилося, що президент Віктор Янукович обпісявся. Сон розповідати не хочу.
2 
1
Коментарі
5