четвер, 25 березня 2021 05:36

"Таблетки маю пити до кінця життя"

Автор: ВАЛЕРІЙ ШМАКОВ
  Василь Худьо живе із пересадженим серцем. Його отримав від 45-річної львів'янки, яка померла від крововиливу
Василь Худьо живе із пересадженим серцем. Його отримав від 45-річної львів'янки, яка померла від крововиливу

— Три роки тому перехворів на грип. Це дало ускладнення на серце. Виявили міокардит. Передбачалося, що знадобиться операція, але про пересадку тоді не йшлося, — каже 22-річний Василь ХУДЬО із села Старява Старосамбірського району Львівської області. 10 лютого йому пересадили серце у Клінічній лікарні швидкої медичної допомоги у Львові.

Отримав серце 45-річної львів'янки. Вона померла раптово від крововиливу у мозок. Рідні жінки погодилися віддати органи на трансплантацію. Для пересадки використали її нирки, серце та печінку.

— Медики ніколи не давали ніякої конкретики. Я просто підліковувався. Важко було останній рік. За шість місяців лежав у лікарні три-чотири рази. Відчував слабкість, стрибав тиск, постійно паморочилося в голові. У вересні 2020-го став у чергу, щоб отримати нове серце.

7 лютого чоловік відсвяткував день народження. За два дні йому подзвонив лікар. Повідомив, що є орган для пересадки.

— Привіз одразу аналізи на сумісність. Наступного дня дізналися, що серце підходить, — каже Худьо. — Мене відправили в операційну. Нічого не боявся, бо іншого виходу не мав. Хотів повноцінно жити. Операція тривала 4 ­години. Мама приїхала з іншої лікарні. Там сиділа біля сестри, вона мала проблеми з печінкою.

За шість днів після операції Василя Худя не стало його сестри. Вона померла в лікарні.

— Лежав у палаті сам. Відійшов після наркозу й не міг усвідомити, що зі мною сталося. Довго думав, як так все відбулося. Перед ­операцією говорили, що можуть бути інші враження. Але я не відчуваю нічого нового. Ставати на ноги було важко, світ крутився. Та вже на третій день трохи ходив по палаті.

За операцію Василь Худьо не платив. Її зробили за державний кошт.

— Для нового серця головне протриматися рік. Потрібно спокійно жити: не нервуватися і не напружуватися. Не можна їсти багато соленого та гострого, — говорить Василь Худьо. — Що два тижні обстежуюся. Приймаю два види таблеток. Одні питиму рік, а інші — до кінця життя, щоб не було відторгнення серця.

Василь Худьо поправляє на шиї срібний хрестик. Його купила мати, коли потрапив до лікарні.

— Він постійно зі мною, допомагає в тяжкі ­моменти, — додає. — У 22 роки здійснилася головна мрія — я живий. У мене велика родина: мати, батько, брат, сестра, багато племінників. Найкращий друг запросив за кума — скоро в нього має народитися син. Я теж планую одружитися і створити сім'ю.

Зараз ви читаєте новину «"Таблетки маю пити до кінця життя"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути